Старший сержант Богдан на позивний Фокс родом з Дрогобича. Йому 33 роки. У цивільному житті був нафтовиком, навчався у Дрогобицькому фаховому коледжі нафти і газу. Служив строкову службу в Полтавському військовому інституті зв’язку та зв’язківцем в одній із військових частин.
Богдан пригадує: «То були 2010-2011 роки. Ми працювали з КШМ-ками на базі 66-го ГАЗона, на радіостанціях передавали інформацію. А після армії я пішов на службу в Дрогобицьку виправну колонію, де прослужив 6,5 років. Здобув ступінь бакалавра в Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу».
Під час навчання в університеті Богдан любив креслення, а коли одружився, увесь вільний час присвячував сім’ї.
На питання про те, що першим зробить після демобілізації, Фокс відповідає: «Поїду до дружини, до дитини, до мами, до рідних людей, які мене чекають».
Зараз він начальник обслуги підрозділу РХБ розвідки 704 полку РХБ захисту Командування Сил підтримки Збройних Сил України.
Богдан розказав про особливості роботи підрозділів РХБ розвідки на лінії зіткнення, професійні навчання за кордоном та про те, що найголовніше у роботі хіміків-розвідників.
Богдане, згадай 24 лютого 2022 року. І розкажи, як потрапив у 704 полк РХБ захисту?
Повномасштабне вторгнення рф застало мене на робочому місці, – розповідає Богдан, – ми якраз займались видобутком газу на Шебелинському відділенні бурових робіт у Харківській області. 23 лютого проводили демонтаж станка, а над ранок 24-го до колеги подзвонив брат з Василькова і сказав, що йдуть обстріли. Ми не повірили, почали шукати інформацію в інтернеті. Почалась війна. Зрештою по обіді 24 лютого поїхали в Полтаву на поїзд. Квитків не було, але ми попросились, щоб нас взяли зайцями. 27 лютого я приїхав у Дрогобич, забрав повістку, яка чекала на мене у поштовій скриньці, і наступного дня пішов у військкомат. Здоровий, сказали мені, і розподілили у 704 полк РХБ захисту.
Чим ви займались на початку війни?
Переважно підготовкою. Чистили зброю, перевіряли техніку, стрічки від ПКТ (кулемет). Пізніше почалися бойові злагодження і навчання. Я був начальником радіостанції, а згодом перекваліфікувався на хіміка-розвідника.
Коли і куди був твій перший виїзд на виконання завдань?
У грудні 2022-го ми поїхали під Павлоград. Там стояли наші хлопці на ротації. Ми постійно навчалися, тримали форму, виїжджали на БРДМах, брали проби. Далі був на ротаціях. У листопаді 2023 року поїхали на Краматорськ, працювали при штабі ОТУ. Після 4 місяців роботи там нас перекинули під Святогірськ. Ми виїжджали за встановленими маршрутами, виконували завдання з РХБ розвідки. Потім нас вивели на ОТУ Харків. Після того прикомандирували до 113 харківської бригади ТрО. Але потім нас вивели і я поїхав на навчання у Францію.
Розкажи детальніше про навчання.
Французькі фахівці не лише ділились досвідом, але й навчали. Після теоретичної частини ми працювали на полігоні. Моделювали ситуації. Наприклад, є об’єкт (будинок), в якому зафіксована хімічна речовина. Вчили, як потрібно підходити, заходити, як працювати з об’єктами. Як правильно дослідити, зібрати всі можливі докази, які допоможуть в розслідуванні. Орієнтована програма навчань була більше на хімію, бо біологічні небезпечні речовини можна визначити лише в спеціалізованих лабораторіях.
Як ти можеш оцінити ефективність навчань?
Це були професійні військові навчання. Для нас як фахівців вони були дуже корисними. Адже зараз ми вже працюємо з тими приладами, які нам тоді вперше показували, тобто ми освоїли їхню апаратуру. Також демонстрували нам різні костюми, які ми використовуємо тепер.
Які костюми вони використовують?
У них є фільтруючі та ізолюючі костюми. Нам видавали такі костюми, що на вигляд як військова форма. Але особливістю їх є те, що всередині є додатковий шар активованого вугілля, яке виконує роль фільтра. Ці костюми є багаторазовими. Загалом вони не обмежені в засобах, мають все: від індикаторного паперу і до найсучасніших цифрових приладів.
Як щодо нормативів? Наприклад, у нас традиційно були нормативи виконання завдання на час: надягання костюма, деконтамінації та дезінфекції тощо. Чи вчили вас цього у Франції?
Ні. У них такого немає. Ти маєш надягнути костюм, щоб він забезпечив тобі повний захист. Але неважливо, за скільки часу ти то зробиш. Те саме стосується і засобів дезінфекції: машина має бути чиста, а скільки ти використаєш хімії для того – неважливо. Інструктори нам казали: головне, що завдання має бути виконано і особовий склад залишився живим.
Що найголовніше у твоїй роботі?
Комунікація з людьми. Важливо налагоджувати контакт. Якщо людина йде на контакт, то працювати легко.
Тобто ви не тільки з речовими доказами працюєте, а й з людьми?
Звичайно, ми спілкуємось із потерпілими, опитуємо, даємо заповнити спеціальну анкету, де вони вказують свої дані, що сталося, симптоми, чи був протигаз. Лікар, який працює на стабпункті, описує симптоми і ставить підпис. Складається бланк відбору проб. Наприклад, якщо ми працювали з одягом потерпілого і прилади показали детекцію якихось речовин, то всі дані ретельно фіксуються.
Що найчастіше документували?
Переважно це були газові гранати РГ-Во, принцип дії якої сльозогінний. Сама граната застосовується для розгону демонстрацій, але використання її у бойових діях заборонено.
Наскільки наші військовослужбовці забезпечені протигазами й засобами захисту?
Забезпечені достатньо. Але особливість ситуації на лінії зіткнення полягає в тому, що ворог чинить підступно: вони скидають умовно двадцять звичайних гранат і, звісно, ти не надягаєш протигаз. Виробляється рефлекс – треба сховатися від осколків, а не захиститися від отруйних речовин. А на двадцять перший раз скидають газову гранату. Коли вона потрапляє у бліндаж і військовослужбовець не має засобів захисту, то дуже важко витерпіти. Доводиться вибігати з бліндажа, а в цей момент ти стаєш легкою мішенню.
Коли ворог найчастіше застосовує небезпечні хімічні речовини?
В холодну пору року ефективність застосування газових гранат менша. А коли теплішає, ворог активніше їх використовує. Проте все залежить від ситуації на полі бою, від перебігу бойових дій.
Які засоби захисту від хімічних речовин повинен мати військовослужбовець?
Залежно від речовини, але найперше і найголовніше це протигаз. На ньому є маркування, від яких речовин він захищає. Важливо правильно та вчасно надягати протигаз. Бували випадки, коли хлопці використовували протигази, але запізно спохопились, тож надихались ще до того, як надягнули. На позиціях є як радянського зразка протигази, так і сучасні, які надані партнерами.
Фото роботи хіміка з особистого архіву героя
Як змінилося технічне забезпечення батальйону за час повномасштабного вторгнення?
Все стало набагато краще з 2022 року. Завжди є куди рости, але якщо порівняти з тим, що було, то це значний прогрес.
Як виглядає робочий день військовослужбовця-хіміка на лінії зіткнення?
Фактично ми працюємо як лікарі: є виклик – працюємо. Немає – вдосконалюємо вміння й навички, підтримуємо бойову готовність, а техніку й прилади в робочому стані, адже коли терміново треба працювати, не можна гаяти ні секунди часу. Потрібно якнайшвидше зробити фіксацію.
Чи були сумніви у тебе йти служити, коли отримав повістку?
Я не вагався. Інакше не йшов би. Мене навіть ніхто не шукав би, якби не пішов, адже людей тоді дуже багато йшло. Чоловіки за 60 років стояли в черзі і казали, що стоятимуть під ТЦК, поки їх не візьмуть. Я керуюсь принципом: не питай, чого Україна тобі не зробила, а скажи, що ти зробив для неї.
Матеріал DrogMedia надано Службою зв’язків з громадськістю 704 полку РХБ захисту Командування Сил підтримки Збройних сил України