Способи не змінюються, тільки технічно стають витонченішими і новішими, інформує Ukr.Media.
Молода дівчина купила кімнату в комунальній квартирі, де інші кімнати займала одна родина. Вони почали поступово витісняти її. Хоча вони не погрожували і не намагалися завдати фізичної шкоди, їм це і не було потрібно. Вони створювали їй дискомфорт: заважали залишати речі в коридорі, обмежували доступ до кухні, дивилися на неї зневажливо і займали спільний простір своїми речами. Їхні слова були повні прихованого сарказму, і хоча це не були прямі образи, але ці неприємні коментарі підсилювали напругу.
Вони навіть почали малювати символи на дверях і капати воском, наче займалися магією, як у давні часи. Нічого не змінилося — людину можна вигнати з дому або з роботи одним і тим же способом: через ненависть і глузування.
Їхні ворожі погляди й злий тон голосу неможливо оскаржити. Адже це звучить безглуздо: "Ви на мене погано дивитеся" або "Ви говорите зі мною недобрим голосом". Через це жертва не може офіційно поскаржитися, але постійний тиск може змусити її відповісти, що тільки підживлює конфлікт. І саме цього прагнуть кривдники! Тоді вони можуть заявити: "Подивіться, яка вона скандальна і агресивна. Як з такою взагалі можна жити або працювати?".
Вони буквально займають весь простір навколо. То заберуть стілець, на якому людина працює, то покладуть свої брудні чашки на її стіл. Або взагалі пересунуть його в темний кут. Коли вона готує вечерю, на кухню приходить вся сім'я, заповнюючи її каструлями на всіх конфорках і займаючи всі місця для сидіння. А якщо місць не вистачає, стають за плечима і важко дихають.
І що тут можна сказати? "Ви займаєте мій простір? Тісно і неприємно з вами, а ще й дихаєте надто голосно?". На це завжди знайдеться відповідь: "Ну які претензії! Ми просто кашу гріємо, а дихаємо ми, виявляється, теж неправильно? І що, чашку на ваш стіл поставити не можна? Ви серйозно? Як з вами взагалі жити і працювати?".
А про їхню "магію" краще й не згадувати. Бо хто ж повірить у якісь папірці з прокляттями, танцюючих фігурок і голки, встромлені в пальто? Скажуть, що вам лікуватися треба, що ви небезпечна людина. "Як з такою можна жити поруч?" — ось що вам відповідають. А потім знову продовжать свої ритуали: будуть сипати сіль і шепотіти, непомітно витісняючи вас з дому.
Так поступово створюється ця отруйна атмосфера, де кожен день — випробування. Людина задихається від морального тиску, але піти нікуди. Робота потрібна, гроші заробляти треба. Або ж куплена кімната — єдине житло, на яке пішли всі заощадження та навіть кредит. Продати її ніхто не хоче, надто вже промовисті обличчя сусідів і їхні недобрі погляди. І ті дивні фігури, намальовані на дверях…
Витісняють не через прямі конфлікти — таке трапляється рідко. Їм не потрібні зайві проблеми. Вони створюють таку нестерпну, отруєну атмосферу, щоб жертва сама не витримала і пішла. Залишила кімнату і більше не поверталася, або сама звільнилася з роботи.
Часом краще справді піти, якщо є куди. Але якщо варіантів немає, потрібно навчитися зменшувати свою чутливість, сприйнятливість, вразливість. Адже саме на них вони і полюють. Вони, мов хижаки, відчувають слабкість і бачать перед собою "легку здобич". Той, хто не опирається, стає їжею.
Змінити таких людей неможливо — вони такі, як є, і не стануть іншими. Але можна змінити свою реакцію та дії, якщо поки йти нікуди.
Наприклад, спокійно прибирати брудні чашки зі свого столу і продовжувати працювати. Готувати свою вечерю, акуратно зрушуючи каструлю з конфорки. І навіть додати щось ввічливе: "Вибачте! Дозвольте! Пардон! Мерсі!". А ще можна скласти розклад приготування їжі і запропонувати сусідам ознайомитися і підписати його. Так само можна зробити графік відвідування ванної та повісити його на своїх дверях.
Що робити в такій ситуації? Все ретельно фіксувати: кожне зауваження, причіпку, вимогу. Малюнки на дверях і сіль під порогом — усе записувати, не пропускаючи нічого. Не варто очікувати покращення або сподіватися на доброзичливість. Треба бути готовим до негативного ставлення і продовжувати жити своїм життям, працювати, твердо заявляючи, що ви не збираєтеся йти. Тому що йти вам нікуди. І ви залишитеся.
Будь-які спроби втечі або сльози тільки погіршать ситуацію. Кривдники відчують, що майже досягли мети, що ви на межі капітуляції. Вони натиснуть ще сильніше, посилять свої дії, проведуть ще кілька ритуалів.
Але при цьому тихо й непомітно шукайте краще місце для себе. Подалі від цих людей, від їхнього прихованого агресивного тиску. Тому що довго жити в такій атмосфері неможливо — це загрожує здоров'ю. Проте часто відбувається ось що: коли агресори розуміють, що їхня жертва не збирається тікати, вони поступово відступають. Особливо якщо ви чините опір спокійно, без агресії, але наполегливо і регулярно.
Пам'ятайте, багато вчених та інтелігентів змушені були виживати в умовах таборів, що були набагато небезпечнішими. Вони не мали куди йти, тому вчилися відстоювати свої права і своє місце. Робили це обережно, щоб зберегти життя. І їм вдавалося зберегти не тільки життя, але й гідність. Це важке випробування, але якщо йти справді нікуди, слід зміцнювати свій захист, шукати підтримку — як моральну, так і юридичну.