Презентація Книги
Сьогодні, 19 листопада, у львівському Будинку воїна відбулася восьма презентація книги «Мої думки» Героя України Тараса Матвіїва.
Раніше вже відбулося декілька зустрічей з читачами на у Ходорові, Львові, Луцьку, а також на його малій батьківщині – у поліському Любешові, на Яворівщині.
«Мої думки. Ритмопроза» – перша книга двотомника, яку побачив світ, на жаль, лише після того, як його автор здобув вічне життя в бою за незалежність України. Як вказано у передмові, більшість творів, розміщених у ній, є дореволюційними та довоєнними. Це роздуми сучасної активної молодої людини над сенсом буття, відверте зізнання в коханні, взаємини з Богом і спроби віднайти свою місію на землі. Також вона вміщує порушення гострих соціальних і громадянських тем, а часто – це крик зраненої душі, яка закликає до правдивої свободи – свободи духу. Врешті-решт, це філософія життя Героя.
«У цій книзі є думки та мрії Тараса. Вона є своєрідним продовженням боротьби Тараса, але вже в іншому вимірі. Ця книга може здатися незвичною з точки зору оформлення та подачі тексту для читача. Ми старалися подати як самого Тараса, так і його твори в цій книжці такими, якими вони були: гідними та безпафосними. Її потрібно не просто читати, а змістовно роздумувати над тим, що написано і повністю поринути в неї, щоб збагнути автора та усю глибину його творів», – зазначила під час презентації мама Тараса Валентина Матвіїв.
Вона зазначила, що перша книга містить переважно довоєнні роки: студентський шлях Тараса, початок журналістської діяльності, участь у Революції Гідності, волонтерство та захист територіальної цілісності України. Друга ж книга міститиме переважно прозові твори: оповідання, памфлети та новели, які взяли з рукописів Тараса.
«Ніхто і ніколи не зрозуміє того, що написано у цій книзі, кому все одно, який прапор майорить чи якою мовою спілкуватися. Таких свідомих громадян, яким був Тарас, є небагато, тому важливо не забувати подвиги новітніх Героїв України. Наші діти повинні знати та пам’ятати, за що наші воїни зараз борються, протистоячи лютому ворогу. Важливо, щоб сучасна історія України стала прикладом для наступних поколінь», – сказав заступник начальника Львівської ОВА Іван Собко.
«Друга Тарасова мрія у списку, що складається з кількох десятків, знайденому батьками вже після того, як він поліг, – видати власну книжку, збірку, спогади… Та першою все ж була зазначена «Перемога: Крим і Донбас». Тож Тарас залишив свою заповітну мрію на потім, після перемоги, як, зрештою, і всі інші… Але завдяки батькам, друзям та близьким, мрія Тараса стала його книжкою, адже він і віддав своє молоде життя за те, щоб мрії здійснювались…», – резюмувала Валентина Матвіїв.
Прес-служба Лівівської обласної військової адміністрації