У середу, 13 листопада, відбулося відкриття меморіальних таблиць захисникам Олегу Дяківу та Роману Засанському, які героїчно загинули у російсько-українській війні. Таблиці розмістили у корпусі факультету історії, педагогіки та психології Дрогобицького державного педагогічного університету ім.І.Франка, де колись навчалися полеглі Герої.
Вшанувати пам’ять Воїнів прийшли рідні та близькі воїнів, побратими, студенти університету, громадськість Дрогобича.
Освятив таблиці студентський капелан о. Олег Кекош. Присутні помолилися за полеглих Олега і Романа, а також за усіх українських військових, які віддали свої життя за Незалежність України.
Надзвичайно зворушливим був виступ мами Олега Дяківа пані Оксани, яка поділилася емоціями, сказавши, що їй дуже боляче дивитися на фото свого сина і цифри під ним, які свідчать, що Олег назавжди залишився молодим, проживши коротке, однак яскраве життя.
-Олег пишався тим, що знав і слідував клятві-обітниці українського націоналіста: «І розплинуся в Тобі, і вічно житиму в Тобі – Відвічна Україна!». Я б хотіла, щоб приклад мого сина надихав нас всіх на добрі і святі справи, – зазначила Оксана Дяків.
До присутніх також звернулися декан факультету історії, педагогіки та психології Орест Гук, ректорка університету Валентина Бодак.
-Ми співчуваємо вам, ми також переживаємо біль втрати і розуміємо, що нашим випускникам ще б жити і жити, якби не війна. Хлопці виконали свій обов’язок, вставши на захист батьківщини. Пам’ять про Героїв, про їхній подвиг завжди має бути у наших серцях, – закликала студентів Валентина Анатоліївна.
Військовослужбовець 53-ої окремої механізованої бригади імені князя Володимира Мономаха Назар Вовк, однокурсник Романа Засанського, розповів як у нього, його друзів та друзів Олега Дяківа, зокрема у Романа Іванцюха, зародилася ініціатива увічнення пам’яті хлопців у стінах їхньої Альма- матер. Меморіальні таблиці виготовили за зібрані доброчинні внески усіх, хто підтримав таку пропозицію.
Як повідомив Назар Вовк, він саме приїхав до Дрогобича у десятиденну відпустку і був щасливий, що зміг потрапити на відкриття меморіальних таблиць. Назар воює з 2023 року, його бригада зараз – на Лиманському напрямку, перед тим була – під Нью-Йорком та під Авдіївкою.
Спогадами про Романа Засанського також поділилася його однокурсниця Василина Кісіль.
-Роман був справжнім патріотом, націоналістом, істориком – небагато людей настільки докладно знають біографію Степана Бандери, як знав він. Захоплював своєю цілеспрямованістю, був цікавим і різностороннім, щодня займався спортом, дотримувався здорового способу життя. З початку повномасштабного вторгнення Роман одразу пішов воювати, оскільки мав досвід участі в АТО. Взяв собі позивний «Лютий», тому що такий позивний мав його родич, який боровся у лавах УПА.
Довідково. Олег Дяків народився у Дрогобичі, у шкільні роки мав прізвисько «Смайлик», бо він завжди був щирим і усміхненим Коли почалось повномасштабне вторгнення Олег Дяків повернувся в Україну з Чехії, де працював. Добровольцем долучився до тероборони ЗСУ, у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади поїхав на передові рубежі. Брав участь у виконанні бойових завдань у Лисичанську, Сєвєродонецьку, Бахмуті, Слов’янську. Загинув Олег Дяків 19 липня 2022 року поблизу села Спірне на Бахмутському напрямку. Нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).
Роман Засанський у 2014 році добровольцем пішов захищати країну від російського агресора. З того часу пов’язав своє життя з українським військом. Воював у добробаті «Марусині Ведмеді», опісля ‒ у 79-й та 80-й десантно-штурмових бригадах ЗСУ.. «Кулеметник, відважний воїн, людина честі», ‒ так його характеризували бойові побратими. Роман Засанський загинув у під час бойових дій 16 травня 2022 року. Героя поховали у рідному селі Лівчиці на Стрийщині.
Джерело: ДДПУ ім.І.Франка