13 липня в околицях села Богородичне біля Краматорська загинув трускавчанин Андрій Процик.
Андрій Процик був єдиною дитиною в сім’ї. Хлопець навчався у школі №2, був дуже спокійним і домашнім, навіть мовчазним. Любив природу та все живе, присилав своїй матері Зоряні Процик світлини з всякою живністю навіть з передової.
«Це була абсолютно моя дитина. Він не створив мені за все життя жодної проблеми, окрім найбільшої – тієї, що загинув», – розповідає про сина, витираючи сльози, осиротіла мати.
Жінка каже, що син зірок з неба не хапав, але старався у житті знайти свій власний шлях, знайти собі заняття до душі, яке б приносило не лише матеріальний дохід, а й почуття реалізації своїх здібностей.
Андрій дуже любив куховарити. «Він був кулінаром від Бога, готував краще за мене, – згадує пані Зоряна. – Але так вийшло, що прагнучи здобути вищу освіту, вступив не на той фах, до якого мав покликання». Провчившись рік в друкарській академії, юнак розуміє, що це не те, чим би хотів займатися в житті й вирішує не продовжувати навчання.
Відтак, коли йому виповнилося 20 років, у 2020 році хлопець йде на строкову службу в ЗСУ. Служить у Сухопутних війська у Києві, і на подив матері, у війську проявляє себе як компанійський, комунікабельний, і йому легко вдається залагоджувати конфліктні ситуації між товаришами по службі, за що отримує хороші рекомендації від керівництва.
Демобілізувався Андрій Процик у 2021 році в грудні. І знову почалися пошуки себе… Хотів влаштуватися на роботу в галузі кулінарії, однак відсутність фахової освіти стає на заваді. І хлопець приймає рішення повернутися туди, де в нього все виходило дуже добре – до війська.
На той час уже чи не щодня в медіапросторі звучать новини про готовність росії будь-якої миті напасти на Україну. Проте Андрія це не зупиняє, і 15 лютого 2022 року він підписує контракт із ЗСУ, а менш ніж за 10 днів починається повномасштабне вторгнення.
Юний трускавчанин служить у 80 Десантно-Штурмовій бригаді, чим дуже пишається. Уже за кілька днів після 24 лютого їхню бригаду перекидають на схід України, спочатку у Харківську область.
І хоч до зони бойових дій було зовсім близько, та все ж це ще не був «нуль». Тож хлопець щодня телефонує матері, вони спілкуються й по цілій годині. Та чим далі Андрій з побратимами рухається на схід, тим коротшими та рідшими стають телефонні розмови між рідними людьми. Перед тим, як воїна перевели під Богородичне, дали три дні перепочинку. А далі зв’язку немає і по кілька днів, а то й тижнів…
13 липня 2023 року Андрій Процик загинув, виконуючи завдання з захисту України…
Могила Героя Андрія Процика на міському цвинтарі у Трускавці
Висловлюємо щирі співчуття рідним.
Нехай в мирі спочиває душа Героя, а пам’ять про нього буде вічною.