Київська, Чернігівська та Харківська області є тими регіонами, куди зі Львівщини за перші два місяці війни ЛОВА відправила найбільше гуманітарних вантажів. Заступник голови обласної військової адміністрації Віталій Загайний розповів, хто саме допомагає Україні, яка функція у обласної комісії з питань гуманітарної допомоги та чому продуктова гуманітарка може похоронити вітчизняного виробника. 
Від початку війни Львівська ОВА регулярно відправляє до Харкова з гуманітарних складів у Львові та Винниках вантажі з продовольством, одягом, медикаментами, засобами гігієни, побутової хімією, карематами, постіллю, памперсами — на 15 квітня це більше ніж 20 фур гуманітарних вантажів.
Водночас Укрзалізниця протягом останнього місяця від 17 березня відправила на Харківщину зі Львова близько 12 критих вагонів гуманітарного вантажу та платформу з автомобілем швидкої медичної допомоги, розповідає заступник голови ЛОВА Віталій Загайний.
Хто ж поставляє гуманітарку до Львова, тобто звідки вона береться на складах?
З одного боку нам допомагають польські та німецькі муніципалітети та магістрати. У перші дні війни ми підготували від облдержадміністрації звернення на посольства, офіси міжнародних організацій тощо.
Адміністрував цей процес комунікації з “друзями України” Департамент міжнародної технічної допомоги Львівської ОВА. Ми задіяли наші посольства та консульства в країнах ЄС, які, у свою чергу, вже доходили до муніципалітетів та урядів.
Днями в нас були представники земельного парламенту Саксонії. Вони готові допомогти нам з вивозом дітей з інвалідністю, дітей-сиріт, людей похилого віку, яких вони готові забезпечити житлом, виплатити соціальну допомогу 400 евро на особу, а також прийняти до геріатричних пансіонатів, як обслуговуючий персонал. Тож люди будуть забезпечені не тільки дахом над головою, а ще й роботою. Якщо вони не мають змоги працювати, то їх просто забезпечують житлом.
Чи було використано такий інструмент, як львівські міста-побратими чи регіони-партнери?
Так, звісно ж. Звернулися по допомогу до всіх.
Досить важливим каналом, по якому приходить гуманітарна допомога є церковні громади. Наприклад, допомагає греко-католицька церква. Їх головою, як і у римо-толиків, є Папа Римський, що передбачає контакти з достатньо заможними регіонами. Церква має високий ступінь довіри в європейських країнах, тому багато хто з благодійників роблять свої внески саме через церкву.
Як на цьому напрямку зараз співпрацюють місто та область?
У міста є задачі, яке воно вирішує самостійно і не біжить до нас (ОВА — Авт.) по допомогу. Львів має півтора десятка міст-партнерів по Європі, керівництво напряму туди звернулося. Треба розуміти, що місто власноруч опікується внутрішньо переміщеними особами (ВПО), розселивши людей у школах та гуртожитках. Втім, весь облік ВПО ведеться Львівською ОВА.
Як відбувається гуманітарна співпраця Львівської області з іншими регіонами, де йдуть бойові дії?
Ми співпрацюємо за кількома напрямками. По-перше, з іншими ОВА, (обласними військовими адміністраціями — Ред.): отримавши запит, наприклад, Харківської області, ми наповнюємо склади необхідним вантажем. Далі “Укрзалізниця” виділяє вагон у Львові, ми пакуємо його, і він рушає до Харкова. Це надійніше, адже автошляхи можуть бути перекриті.
Також до нас звертаються волонтери на мікроавтобусі з листом, знову ж таки, від їх ОВА і пропонують через них щось передати.
Є ще один варіант співпраці, коли волонтерська організація із Харкова приїхала до волонтерської організації зі Львова. Ми взагалі їх не бачимо: вони повз нас проходять. Місцеві волонтери чи громадські організації мають свої приватні склади.
Як з’являється гуманітарка у Львові?
Один із прикладів. У техуніверситеті є викладач, який очолює Спілку румунів в Україні. У нього є контакти з тією стороною, адже він румун. Виявляється, що українці в Румунії згуртувались і вирішили допомогти Батьківщині. Тобто це той самий третій варіант, коли одна волонтерська організація передає допомогу іншій. Втім, довготермінова війна виснажує навіть волонтерів, тому станом на сьогодні таких історій стає все менше. Та і процес гуманітарної допомоги більше організовується.
Як волонтери оформлюють гуманітарні вантажі? Вони якось мають реєструватись при ЛОВА?
У нас є організації, що займаються цим професійно, у них є штаб, вони отримують гуманітарну допомогу з Європи ще з 2014 року. Їх небагато, декілька штук. Так, ці організації мають реєструватись у департаменті соціального захисту.
Комісія ЛОВА з питань гуманітарної допомоги, яка складається з представників департаменту соцзахисту та податкової адміністрації, збирається за вимоги, але не рідше, ніж раз на місяць. Розглядає вантаж, його вагу, дивиться, кому він їде та хто жертводавець — наприклад, якась італійська лікарня чи фізичні особи, що передають ліжка для лікарні з тумбочками. По суті, вона легалізує гуманітарні вантажі, щоб не проходити розмитнення. Механізм дуже правильний: волонтери приходять на митницю і кажуть, що їх питання розглянуте гуманітарною комісією. Показують рішення, протокол та висновок і їдуть віддавати вантаж адресату.
Наша комісія розглядає вантажі до 5 тонн (важчі вантажі — це вже компетенція Мінсоцполітики). Після оголошення Президентом військового стану, ця схема була спрощена: щодо гуманітарки держава відкрила забрало. Але я маю прогноз, що на третій місяць війни ми все ж таки будемо повертатися до старої схеми. Адже можна зашкодити місцевому виробнику. Якщо будемо тягнути якомога більше продуктової гуманітарки на Львівщину і в Україну в цілому ми приб’ємо нашого виробника. Треба знайти цей баланс.
Львівщина є регіоном, який був на 2-5 місцях з виробництва курятини. Днями зустрілися з виробниками. Вони кажуть, що в них все забите курятиною: підприємці не розуміють, куди її дівати. Їх споживачі — міста Харків, Київ, Дніпро. Сьогодні цього споживача там немає, рітейл згорнувся. Ставлю питання: «А що ж з експортом?» Дешевий експортний шлях через море наразі недоступний. Тому виробники зараз якось налагоджують експорт в Болгарію через Румунію.
Є допомога муніципалітетів, волонтерів, але скоро цей потік зменшиться. Коли держава почне перебирати на себе їх функції?
Це вже відбувається. Скажімо так, поступо слабо організований волонтерський рух він починає підсилюватися за рахунок участі держави, бюджету і добре організованих волонтерських організацій. Це не якась тимчасово утворена волонтерська спільнота, яка на випадок війни вирішила на 2-3 тижні відкласти свої справи. Це ті організації, які працювали в Африці чи Сирії, а тепер — в Україні. Це їх професійна діяльність. Так працює, наприклад, ЮНІСЕФ та агенцї ООН.
До лютого 2022 року таких організацій у Львівській області було до десяти. А зараз їх — десятки.