Відійшла у засвіти відома українська музейниця і франкознавиця – перша директорка реконструйованої садиби Івана Франка в Нагуєвичах – Марія Олексіївна Оркуш (28 серпня 1941-†26 травня 2025).
Народилася Марія 28 серпня 1941 р. (символічно, проте хронологічно в наступний день після народження Івана Франка) в с. Сарни Яворівського району Львівської області. Впродовж 1947 – 1954 рр. навчалася у Сарнівській 7-річній школі, а у 1954 – 1957 рр. – у Краковецькій середній школі. Впродовж 1958 – 1960 рр. навчалася у Львівському культосвітньому технікумі.
З 1960 по 1962 рр. працювала на посаді художнього керівника в Ново-Милятинському будинку культури.
У 1962 р. Марія Оркуш вступила на вечірнє відділення музичного факультету Дрогобицького педагогічного інституту ім. І. Франка, який закінчила у серпні 1967 р.
1 серпня 1962 р. Марія отримала скерування і призначення на посаду директора музею Івана Франка в Нагуєвичах. У цей час музей мав офіційну назву «Державний музей Івана Франка в селі Івана Франка». За наказом партійної комуністичної номенклатури щодо реформи з об’єднання музейних установ, у 1963 р. було стверджено наказ міністерства культури УРСР, згідно з яким музей в Нагуєвичах “ні з того ні з сього” мав стати філіалом Львівського літературно-меморіального музею І. Франка.
Напередодні Різдвяних свят 2 січня 1963 р., згідно з Наказом № 590-В відділу культури Львівської області, директор Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка М. Кіх стверджує наказ № 85 «Про перетворення музею Івана Франка в селі Івана Франка на філіал Львівського музею Івана Франка».
Чотири роки, впродовж січня 1963 р. – січня 1967 р. Марія Кривко (Оркуш) фактично керувала філією в Нагуєвичах, будучи на посаді наукового працівника.
Лише 28 січня 1967 р. М. Кіх ствердила наказ Львівського літературно-меморіального музею Івана Франка № 6 «Про призначення Марію Кривко (Оркуш) завідуючою філіалом музею в селі Івана Франка». Саме з цього часу у штаті філіалу звільняється посада наукового працівника, на яку 16 березня 1967 р. згідно з наказом директора № 11 було прийнято Марію Твердовську (Шутко). Таким чином, у штаті почали працювати одні із найвідоміших в історії установи хранителі, які долучаться до реконструкції та розбудови садиби Франків.
Цікаво, що в цей час в неофіційних публікаціях побутувала назва «Івано-Франківський державний музей Івана Яковича Франка».
В середині січня 1966 р. в селі Івана Франка було організовано комісію з підготовки до ювілею І. Франка, яку очолив голова сільської ради Іван Риб’як. У цей час М. Оркуш розпочала підготовку до відкриття нової експозиції, зокрема, за сприяння львівських музейників Марії Кіх та Віри Бонь, у одній із кімнат музею в Нагуєвичах у 1966 р. вперше було відтворено експозицію із інтер’єром хати батьків письменника, до якої ввійшли речі, придбані у жителя Нагуєвич Петра Гаврилика:
велика старовинна піч, ліжко із постіллю, стіл, ослін, мисник та ін.
У 1970 р. силами М. Оркуш до фондів нагуєвицької філії Львівського музею І. Франка було привезено стіл і два стільці Г. Римаря із родинної стодоли в Добрівлянах, за яким І. Франко проводив передвиборче віче у 1905 р.
Приблизно у цей же час працівники КГБ, які проводили обшук церкви с. Ясениця Сільна привезли до музею І. Франка в Нагуєвичах три метричні книжки, з яких можна дослідити генеалогію М. Кульчицької.
За підсумками нових експедицій та даних нових експозиційних залів у 1978 р. Марія Оркуш та Віра Бонь спільно підготували спеціалізований путівник Літературно-меморіальним музеєм у селі Івана Франка, який був виданий у видавництві «Каменяр» до 122 річниці від Дня народження І. Франка.
Марія Оркуш брала дуже активну участь у відновленні «Садиби батьків Івана Франка» у 1981 р. Разом із Вірою Бонь і Марією Шутко вони серйозно доклалися до формування першої експозиції та відтворення родинної садиби Франків. Так, під час будівництва садиби у 1981 р. під їх контролем було організовано заготівлю соломи на покриття покрівель.
Під час транспортування соломи для покрівлі садиби, М. Орокуш виявила в с. Опака унікальні експонати, які досі зберігаються у садибі: кадуб (діжка для соління капусти та огірків) і жлукто (діжка для прання).
Після смерті С. В. Стефаника у березні 1981 р. справу реконструкції садиби Франків на місці контролював В. Корчинський.
Врешті 27 серпня 1981 р. разом із В. Сенівим, Б. Рибаком, В. Тимчишаком, В. Бонь, М. Курилишин та С. Ших було остаточно підписано акт прийому-передачі музейного комплексу.
Також улітку 1981 р. при музейній філії було започатковано новий художньо-меморіальний комплекс «Стежки-дороги Івана Франка» із трьома маршрутами: «Дорога Івана Франка», «Стежка Івана Франка» і «Дорога малого Мирона». 30 серпня
1981 р. відбулося офіційне відкриття реконструйованої садиби Франків та «Стежки-дороги Івана Франка» в Нагуєвичах за участі багатотисячного мітингу з різних куточків срср: Києва, Львова, Москви, Білорусії, Туркменії, Казахстану та ін.
У 1984 р. Марія Оркуш і Віра Бонь підготували більш розлогий кольоровий фотопутівник, присвячений докладній мандрівці новоствореною «Стежкою Івана Франка» і частково садибою Івана Франка. У фондах ДІКЗ «Нагуєвичі» сьогодні зберігається унікальний примірник цього фотопутівника із автографом Олеся Гончара від 25 листопада 1986 р.
Цього ж 1981 р. філія музею І. Франка в Нагуєвичах долучилася до встановлення пам’ятника на могилі Якова Франка на парафіяльному цвинтарі церкви Св. Миколая Чудотворця (долішня).
У тому ж таки 1981 р. М. Оркуш брала активну участь в експедиції під керівництвом Б. Возницького до церкви Св. Миколая Чудотворця, у якій хрестили І. Франка, де їй вдалося віднайти і зберегти єдину на сьогодні збережену ікону Св. Миколая Чудотворця кінця XVIII ст., яка пам’ятає епоху Якова та Івана Франків.
Нещадавно на звороті цієї ікони нами було виявлено іншу ікону Непорочного зачаття Діви Марії тієї ж епохи, яку вперше опубліковано на палітурці даного наукового збірника «Заповідник «Нагуєвичі».
У 1993 р. на територію Літературно-меморіального музею І. Франка в Нагуєвичах було перевезено пам’ятний хрест авторства Якова Франка на честь Ліквідації панщини у 1848 р.
В цей час колектив музею Івана Франка в Нагуєвичах поповнився новими працівниками, які забезпечили розширення екскурсійного потенціалу музею та «Стежки Івана Франка».
У квітні 2000 р. М. Оркуш звільнилася з посади завідувача музею І. Франка в Нагуєвичах, щоправда, з 2006 р. і донедавна продовжувала працювати старшим науковим співробітником фондів Львівського Національного літературно-меморіального музею Івана Франка.
Впродовж 2006 – 2016 рр. виконувала обов’язки вченого секретаря цієї ж установи. Автор наукових та науково-популярних праць з історії та розвитку музею І. Франка в Нагуєвичах, зокрема перших путівників 1970 р., 1978 р. та 2003 р.
У 1982 р. була співавтором путівника «Стежка І. Франка», а у 2014 р. книжки «Ті, що з Вацовичів».
Марія Оркуш була постійно допомагала харнителям садиби Франків ДІКЗ “Нагуєвичі” науковими консультаціями з історії музейної срави.
Серед улюблених екскурсійних цитат Марії Оркуш були слова українських класиків літератури, які приїжджаючи у Нагуєвичі писали нові вірші присвячені садибі Франків. Серед них і слова Максима Рильського:
Свята святих землі цієї,
Що у Франковій стороні.
Шановні гості, зупиніться
І поклоніться цій землі.
Саме у переддень 109-х роковин смерті Івана Франка у засвіти відійшла справжня музейниця-франкознавиця, яка усе своє життя жила Франком задля збереження його унікальної спадщини майбутнім поколінням Українців.
Вічна і світла пам’ять! Співчуття усій славній родині від колективу хранителів Садиби Франка Державного історико-культурного заповідника “Нагуєвичі”.
Література: Марія ШУТКО, Богдан ЛАЗОРАК, Ростислав ХМІЛЬ, Тетяна ЛАЗОРАК. Коротка хроніка каденцій і біограм директорів Літературно-меморіального музею Івана Франка і Державного історико-культурного заповідника в Нагуєвичах за період 1946 – 2020 рр. // Садиба Франка: науковий збірник заповідника «Нагуєвичі» / Ред. кол. Б. Лазорак (голов. ред.), Я. Мельник, М. Мозер, П. Гриценко, Л. Тимошенко, В. Александрович та ін. – Кн. I. – Дрогобич: По́світ, 2020. – С. 615-618. https://kamenyar.info/sadyba-franka/
Богдан ЛАЗОРАК, директор ДІКЗ “Нагувичі”