Веломандрівка в село Сторона: храм відомого архітектора, місце баталій, описане Франком, благополуччя та мальовничі пейзажі -

Авторська колонка Дрогобицький район Східниця Веломандрівка в село Сторона: храм відомого архітектора, місце баталій, описане Франком, благополуччя та мальовничі пейзажі дерев’яні церкви Дрогобиччини, Дрогобицький район, Дрогобиччина, новини Дрогобицького району, Новини Дрогобиччини, села Дрогобицького району, Сторона

Подорож велосипедом дарує більшу повноту вражень, аніж поїздка на авто. Літом 2020 року я побувала майже у всіх селах Східницької громади, і в кожному з них є своя цікава сторінка, сукупність яких творить цілісну історію нашого краю.

Село Сторона в моєму персональному рейтингу сіл Східницької ТГ неочікувано посіло перше місце. Тут радує око не лише природа, але й рівень життя місцевих мешканців. Тож не дивно, що село має свій прапор і герб, на яких зображено грона винограду, як символ щедрості і багатства.

Очевидно, ця традиція дбати і створювати навколо себе комфорт та затишок у місцевих ведеться здавна. Бо далеко не в кожному селі можна зустріти столітній мурований храм за проектом іменитого архітектора.

Місцева церква мене особливо вразила: красою зовнішньою і внутрішньою, облагородженою територією, ну, і відчиненими дверима теж (мається на увазі, що в неділю після служби, церкви в селах зазвичай закриті на замок).

Мурований храм Святого Миколая (ПЦУ) споруджений ще 1910 року за проектом галицького архітектора Василя Нагірного, авторству якого на Дрогобиччині також належить проект храму Св.Петра і Павла в Східниці.

Церква стоїть на схилі гори, а внизу, на фоні гірських краєвидів розкинулося красиве багате село із добротними житловими будинками – їхати таким селом приємно і, я б сказала, оптимістично. Тут відчувається розвиток та погляд в майбутнє.

Село Сторо‌на (перша назва Сторонна) розкинулось на берегах потоків Сторонявки і Тисовця. Висота над рівнем моря- 434 м. Тут проживає 1887 мешканців. На території виявлено сліди селища давньоруського періоду.

В давнину село славилося виробництвом дерев’яних іграшок, решіт, сит та іншого дерев’яного начиння

Також читала, що в Стороні, де бере початок потік Тисовець, стоїть старий тис, з яким пов’язані місцеві легенди.

В селі Сторона також є дерев’яна церква Благовіщення Пр. Богородиці, УГКЦ, 1830 р., яка розташована на схилі гори в самому кінці села. Вона є дочірнім храмом парафії Вознесіння Господнього у Підбужі.

На території церкви у сонячну днину можна милуватися гірськими вершинами та насолоджуватися тишею і спокоєм – помешкань тут уже практично немає. Кажуть, якщо пройти трохи вище церкви, то там відкривається чудовий вид на Самбірщину, але я туди не доїхала, бо на час відвідин не знала про цю місцину.

21 листопада 2016 р. в с.Сторона посвячено пам’ятник Небесній Сотні, а поруч – пам’ятник місцевим жителям – жертвам комуністичного терору 1940-1941 років.

У 2017 році відкрито нове приміщення школи.

Село Сторона було ареною кровавої битви в 1-шій світовій, яку описав у своєму вірші “Пригода в Підбужи” Іван Франко. І хоч конкретно Сторона у творі не згадується, йдеться саме про ці події. Восени 1914 р. Сторона опинилася між двома фронтами, запеклі бої між російськими та австрійськими військами велися 3 тижні, зокрема і рукопашні. Загинуло понад 600 солдатів, у тому числі кілька десятків безневинних селян стали жертвами кровавої м’ясорубки. Очевидець цих подій Йосиф Клисяк згадував: “…на свято Покрови, заїхали в село російські козаки, а між ними багато черкесів, які перевертали село, як кажуть, догори корінням. Їхня поведінка заставила жінок і дівчат не виходити з хати навіть на подвір’я. Насильного ґвалтування жінок та дівчат вони доконували навіть білими днями…За два тижні їхнього побуту мерзавці залишили село без курей, гусей, баранів, телят та вівса і сіна для худоби.”

Полеглих в боях селяни похоронили спочатку в Стороні, пізніше автрійська влада перепоховала їх у Підбужі, а в 50-их рр. радянська влада зруйнувала цвинтар і зробила там склад…

Прикметно, що після проголошення ЗУНР аж 79 молодих хлопців, у т.ч. 3 малолітні, добровільно зголосилися служити в Українській Галицькій Армії. До 1939 р. в Стороні діяли осередки товариств «Просвіта», «Сільський господар» та ін. Звичайно, що тут діяло підпілля, як і у всіх довколишніх селах, а найвідоміший діяч повстанської боротьби Терентій Піхоцький сягнув у своїй діяльності державних масштабів – він був окружним провідником Дрогобицької округи ОУНР, старшина УПА, командир охорони Першого великого збору, на якому в лісничівці поблизу с. Сприня була утворена Українська Головна Визвольна Рада (УГВР). Терентій був одним з організаторів старшинської школи у селі Недільна Старосамбірського району. Очолював охорону Президента УГВР Кирила Осьмака. Загинув у бою за Україну в 1944 році.