Війна змушує українських аграріїв шукати альтернативу зерновим, експорт яких зараз суттєво ускладнений. Фермери роблять ставку на олійні культури, а уряд України закладає будівництво олійного трубопроводу в Європу.
Традиційно у вересні українські фермери сіють озимі сільськогосподарські культури. Днями в Україні у семи областях стартувала сівба озимих пшениці, жита, ячменя та ріпаку. Це мало б стати основою урожаю 2023 року і відповідно доходів аграріїв. Однак війна РФ, розв’язана проти України, внесла корективи у нинішні плани українського агробізнесу.
Фермери зменшують посіви озимих зернових
Уже зараз у міністерстві аграрної політики і продовольства прогнозують, що цієї осені аграрії на 25-35 відсотків зменшать посівні площі під зернові культури. «Якщо зменшення посівних площ не очікується по житу, бо його вирощування орієнтовано на внутрішній український ринок, то по озимим пшениці і ячменю воно прогнозується, бо залишилися ще минулорічні запаси цих зернових через блокування портів та великий врожай цього року», — пояснив у коментарі DW заступник міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький.
За його словами, попри те, що «зернова угода» працює і Україні у серпні вдалося експортувати 4 мільйони тонн зернових, а у вересні очікується експорт ще 5 мільйонів тонн, в українських аграріїв немає розуміння, що буде після завершення її дії. Адже Росія висловила невдоволена «зерновою угодою» і, як заявив постпред Росії в ООН Василь Небензя, не виключає відмови від її продовження з листопада.
Тож українські аграрії, які вже зараз планують свій бізнес на наступний рік, дедалі частіше як альтернативу зерновим обирають олійні культури. Висоцький відзначає тенденцію до збільшення посівних площ ріпаку, який відноситься до олійних культур разом з соняшником та соєю, котрі аграрії сіятимуть навесні. «Ми очікуємо, що цього року буде посіяно приблизно 1 мільйон гектарів ріпаку, і площі будуть аналогічні довоєнним минулорічним, незважаючи на окупацію частини країни. 70 відсотків площ уже засіяні ріпаком, що підтверджує, що фермери роблять ставку на ріпак і олійні загалом», — каже Висоцький.
Ціни на зернові падають, а на олійні зростають
Переорієнтація агробізнесу обумовлена собівартістю продукції, каже аналітикиня Асоціації Український клуб аграрного бізнесу (УКАБ) Світлана Литвин. За її словами, заблокований вільний експорт морем, дорогі паливно-мастильні матеріали та міндобрива роблять вирощування зернових в Україні малорентабельними. «Ціна реалізації зернових зараз дуже низька. Вона ледве покриває собівартість, а у деяких не покриває зовсім. Бо в Україні зараз велика пропозиція зернових, що тисне на ціну зерна і знижує її. Тому аграрії зараз не мають коштів, аби повноцінного посіяти і бояться це робити через невпевненість у майбутньому», — прокоментувала Литвин.
На трейдингових платформах із закупівлі агропродукції в Україні можна побачити, що ціни на ріпак вдвічі вищі, ніж на пшеницю. Якщо пшеницю трейдери закуповують по 5-8 тисяч гривень за тонну, а то і менше, то за тонну ріпаку дають у середньому 14 тисяч гривень. Це підтверджують і самі фермери. «Зі збутом є проблеми, всі шукають, аби десь продати зібраний врожай пшениці. Прибутків майже немає, фермери хочуть хоча б повернути вкладене. Ціна продовольчого зерна в центральному регіоні десь 4-5 тисяч. Отриманих коштів не вистачає навіть на обслуговування раніше взятих кредитів. Зараз усі думають, що сіяти далі», — відзначає президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Віктор Гончаренко.
Чи є зараз можливість експортувати олійні культури?
Експертка АУКБ Литвин вважає, що нинішня цінова політика на зернові змусить фермерів більше сіяти олійних культур, які мають більшу додану вартість, а відповідно і ціну. За її словами, в Україні є достатньо потужностей для переробки вирощеного насіння соняшника в олію, аби потім її експортувати.
Як відомо, до війни Україна була світовим лідером з експорту соняшникової олії — до повномасштабного російського вторгнення її експортували у 107 країн світу. Найбільше її споживали в Європі. «Серед усіх олійних культур гарно налагоджена переробка соняшника. До війни Україна займала половину світового експорту соняшникової олії. Зараз ці експортні потужності поступово відновлюються. Якщо на початку війни вивозили багато насіння соняшника, то зараз відбулося повернення до попередньої схеми, коли ми експортуємо менше насіння, а більше олії. За рахунок цього створюється додана вартість», — пояснює аналітик.
Щодо переробки сої та ріпаку, то в Україні немає серйозних потужностей для цього. Однак, на переконання Литвин, війна уже змусила українських аграріїв змінити пріоритети у вирощуванні культур, то може сприяти і тому, що інвестори захочуть більше вкладатися в переробку олійних культур. «Зазвичай ми експортували ріпак і сою як сировину. Зараз це проблематично, тому поступово з’являтимуться потужності з переробки цих олійних культур, бо додана вартість цікава і українським аграріям, і виробникам. Оскільки через здорожчання логістики експорту дедалі більше виробників дивиться у бік переробки», — наголошує Світлана Литвин. Вона відзначає, що зараз тонна українського ріпаку на експорт коштує 600 доларів США, а тонна ріпакової олії — 1700 доларів США.
Олійний тробопровід в Європу допоможе експорту
Враховуючи переорієнтацію роботи фермерів, український уряд зобов’язався забезпечити збільшення експорту перероблених олійних культур і 6 вересня підписав угоду з урядом Польщі про будівництво унікального трубопроводу для транспортування української рослинної олії. Йдеться про чотиристоронній меморандум профільних українських та польських міністерств щодо проєкту з будівництва транскордонного трубопроводу, через який транспортуватиметься українська рослинна олія до порту міста Гданськ.
«Зараз проект розроблений на рівні ТЕО. Це довгостроковий проект, який змінить кон’юнктуру на ринку. Ідея полягає в тому, щоб сполучити цим трубопроводом Україну з портовими потужностями Польщі для експорту рослинної олії в треті країни. Прогнозована потужність — до 2 мільйонів тонн олії в рік», — розповів DW заступник міністра аграрної політики та продовольства України Тарас Висоцький.
За його словами, подібних трубопроводів у світі ще немає. «Війна стимулювала пошук альтернативних нестандартних рішень експорту української агропродукції. Цей трубопровід буде затребуваний і у післявоєнний час, оскільки Україна є і залишиться світовим лідером з експорту рослинної олії», — наголошує Висоцький. За прогнозом урядовців, цим трубопроводом Україна може експортувати вже урожай олійних 2023 року.
Джерело: Українська служба DW