Перше, що спадає на думку при згадці по Ріо-де Жанейро – це яскраві карнавали, пляжі, такі як Копакабана чи Іпанема, величезна статую Ісуса Христа, футбол та… фавели. Хоча це бразильське місто, що тривалий час – з 1764 до 1960 року – було столице країни, є розвиненим економічним центром, з процвітаючою промисловістю, кораблебудуванням, туризмом, воно привабливе для інвестицій і багато світових бреднів мають там свої офіси, у ньому, окрім того, присутня кричуща бідність, яка, схоже, є частиною культури Бразилії, інформує Ukr.Media.
Адже фавели – це окремі поселення на окраїнах міста, розташовані на гірських схилах нетрі, цілі маленькі держави зі своїми неписаними законами та правилами. Вони почали виникати наприкінці XIX століття. А більшість сучасних фавел виникли в 70-тих роках XX у наслідок прискорення процесу урбанізації в Бразилії. Матеріалом для будівництва будинків може слугувати практично будь-що – від цегли до сміття. Ще донедавна тут процвітала наркоманія, крадіжки, насильство, а населення кожної окремої фавели підпорядковувалось своєму «королю». До речі, про цей період прекрасно розповідає фільм «Місто Бога», який у 2002 році отримав чотири номінації на «Оскар» та переміг на багатьох інших фестивалях.
Хоча Ріо-де-Жанейро (чи просто Ріо, як його тут називають місцеві жителі) посідає лише другу сходинку за кількістю фавел (лідерство належить Сан-Пауло), через близькість до дорогих туристичних та житлових кварталів вони є більш відомими. Завдяки активно втручанню уряду Ріо з середини 90-х криміногенна ситуація поступово покращується, а перед Чемпіонатом світу з футболу у 2014 році та Олімпіадою 2016 силові структури вчинили ряд рішучих заходів по боротьбі з наркозлочинністю. В результаті клімат в багатьох фавелах помітно змінився. Проте жителі пацифікованих фавел скаржаться на те, що їм обіцяли побудувати хороше житло з каналізацією, але коли Бразилія виграла право на проведення Чемпіонату, а потім і Олімпіади, всі компанії-забудовники кинулись будувати стадіони та інші інфраструктурні об'єкти, і тепер жителі цих поселень вимушені чекати.
Звичайне життя пересічної фавели виглядає так: люди грають в футбол у дворі, вечорами вони дивляться телевізор в барах під відкритим небом, досі торгують DVD-дисками, розвішують білизну між будинками та ходять один до одно в гості. Але разом з тим на дверях магазинів тут висить по декілька замків, товари відпускають через маленьке віконце, а на вулицях стоять озброєні автоматами люди, як в формі, так і без неї.
Ті фавели, що розташовані ближче до туристичних центрів і самі поволі стають привабливим для туристів місцем. Тут ростуть готелі та хостели, регулярно проводяться фестивалі, а самі поселення підпорядковуються місцевому уряду. Фавели стали частиною культур Бразилії, її візитною карточкою.
На фото зображене життя фавел Мангейра в об'єктиві Таріка Заіді.