Якщо вам коли-небудь робили операцію, ви, можливо, пам'ятаєте, як намагалися порахувати від 10 до 1, але прокидалися вже після операції, не дійшовши навіть до 5, інформує Ukr.Media.
На перший погляд може здатися, що ви просто заснули, але це не так — ви перебували під наркозом, що є більш складним станом. Під наркозом ви були без свідомості, не могли рухатися, формувати спогади і, на щастя, не відчували болю. Без блокування всіх цих процесів багато операцій були б просто неможливими.
Історія анестезії сягає корінням у давні часи. У медичних текстах Єгипту, Азії та Близького Сходу згадуються перші анестетики, що включали опійний мак, ягоди мандрагори та спирт. Сьогодні анестезіологи часто комбінують місцеві, інгаляційні та внутрішньовенні засоби, щоб досягти оптимального стану для проведення операції.
Місцева анестезія
Місцева анестезія блокує больові сигнали в певній частині тіла. Біль, як і інші сигнали, проходить нервовою системою у вигляді електричних імпульсів. Місцеві анестетики створюють для цих сигналів перешкоду, зв'язуючись з білками в мембранах нейронів, які пропускають заряджені частинки всередину і назовні клітин, блокуючи позитивно заряджені іони.
Загальний наркоз
Для складних операцій пацієнт повинен бути без свідомості, анестезія повинна діяти на всю нервову систему, включаючи мозок. У таких випадках використовується інгаляційна анестезія. У західній медицині першим поширеним анестетиком був діетиловий ефір, який спочатку використовувався як легкий наркотик, але пізніше лікарі помітили, що він допомагає пацієнтам не відчувати болю при травмах. У 1840-х роках ефір почали застосовувати для знеболювання при видаленні зубів і операціях. Згодом поширився оксид азоту, який використовується і сьогодні, хоча частіше застосовуються його похідні, такі як севофлуран.
Внутрішньовенна анестезія, розроблена в 1870-х роках, включає введення заспокійливих засобів, таких як пропофол, який викликає несвідомий стан, і опіоїдів, що зменшують біль, наприклад фентаніл. Ці анестетики також впливають на електричні сигнали в нервовій системі.
Що відбувається з мозком під час наркозу?
Зазвичай при взаємодії різних відділів головного мозку електричні сигнали утворюють хаотичний хор, змушуючи нас бадьоритися. Коли пацієнт отримує анестезію, сигнали стають тихішими і організованішими, що говорить про те, що різні відділи мозку більше не спілкуються один з одним. Деякі анестетики зв'язуються з рецепторами ГАМК у мозку, відкриваючи канал для проникнення негативно заряджених частинок у клітини. Ці частинки накопичуються і діють як пробка, не дозволяючи нейрону передавати сигнали.
У нервовій системі багато таких каналів, які контролюють рух, пам'ять і свідомість. Більшість анестетиків впливають на кілька типів каналів і зачіпають не тільки нервову систему, але й серце, легені та інші органи. Сучасні анестетики можуть мати серйозні побічні ефекти, тому анестезіолог повинен ретельно стежити за станом пацієнта і за необхідності змінювати склад суміші анестетиків.
Чи можна прокинутися під час загального наркозу?
Прокинутися під час наркозу (явище, також відоме як анестетична усвідомленість) можливо, але це вкрай рідкісна подія. Трапляється це в основному через недостатню дозу анестетиків або особливості організму пацієнта. Сучасні методи моніторингу та досвід анестезіологів значно знижують ризик таких ситуацій. Якщо пробудження все ж відбувається, людина може відчувати рухи або тиск, але найчастіше не відчуває болю.
Сучасні методи та перспективи
Анестезія — складний процес, але її вміле використання дозволило розробити нові хірургічні методики, зробивши складні операції, такі як кесарів розтин, усунення закупорки артерій і пересадка органів, звичайною практикою. Щороку розробляються нові методи анестезії, що дозволяють більшій кількості пацієнтів пережити травматичні операції.
Сучасні дослідження в галузі анестезії тривають, і щороку з'являються нові методи та препарати, що дозволяють зробити хірургічні втручання ще безпечнішими та ефективнішими.