Доля мізофобів сповнена занепокоєння та постійного прагнення очистити навколишнє середовище до бездоганної стерильності. Що є мізофобією і чому вона небезпечна?
Мізофобія — патологічний жах перед зараженням від контакту з брудом та мікробами. Термін прийшов із давньогрецької мови: μύσος (мусос) — бруд, нечистота і φόβος (фобос) — страх. Цю назву було введено американським неврологом Вільямом А. Гаммондом 1879 році під час опису випадку обсесивно-компульсивного розладу (ОКР), що проявляється в нав'язливому митті рук. Ця фобія також відома як гермофобія, бацилофобія і бактеріофобія, інформує Ukr.Media.
Симптоми мізофобії включають надмірне миття рук та дезінфекцію, носіння рукавичок, уникнення громадських місць через страх перед мікробами, страх фізичного контакту навіть із близькими людьми. Якщо людина відчуває присутність мікробів або бачить бруд, вона впадає в паніку, яка може виражатися запамороченням, плачем, тремтінням, прискореним серцебиттям та пітливістю. Мізофобія визнана психічним розладом та у міжнародній класифікації хвороб відноситься до специфічних фобій.
Точні причини мізофобії невідомі. Передбачається, що страхи можуть розвиватися через генетичну схильність, особливості будови мозку, травмуючі події в дитинстві, пов'язані з інфекціями та мікробами, а також брак знань про навколишній світ.
Мізофобія небезпечна тим, що страхи повністю поглинають людину. Через страх зустріти мікроби, люди ведуть замкнутий спосіб життя, постійно переживають за своїх дітей і нескінченно чистять будинок. Лікування мізофобії проводять психотерапевти, використовуючи медикаментозне лікування та когнітивно-поведінкову терапію.