Понад 100 синагог і молитовних будинків, що діяли у Львові в 1939 році, зметені Голокостом. Знайти кошерну їжу зараз можна тільки в убогому асортименті на полицях Сільпо. Є ресторани з єврейською кухнею, але це для туристів.
Тим часом пам’ять про єврейський Львів зберігається часом, пише Маргарита Яковлєва в №6-7 Журналу Корреспондент. Просто потрібно придивитися уважніше.
СЛІДИ НА СТІНАХ
У більшості міст середньовічної Європи євреї традиційно жили в закритих районах — як Йозефів в Празі або Казімєж у Кракові. Таке обмеження на проживання було вимогою влади. Разом з тим проживання громадою допомагало релігійним євреям зберігати традиційний уклад.
У Львові виїмки для мезуз, які зобов’язані освячувати двері всіх єврейських будинків, можна знайти на будівлях центральної Площі Ринок. У кам’яниці Бернатовичів за адресою Площа Ринок, 8, і в будинках на вулиці Староєврейській є виїмки для мезуз, які свідчать про те, що в них жили люди, які дотримувалися Тори.
До Другої світової війни третину населення Львова становили євреї, які брали найактивнішу участь у розвитку міста. Зі Львова вийшли видатні рабини і єврейські діячі мистецтва, науки, наприклад, історик і політолог Гарвардського університету Адам Улям, лікар-невропатолог Луція Фрей, один з батьків водневої бомби математик Станіслав Улям, художник Генріх Штренген та інші.
Багато найбільших підприємств міста також були засновані євреями, включаючи банки і фабрики. Лейбі Бачелі і його онук Меїр Бачевські, власники знаменитої алкогольної фабрики. «Саме ця сім’я зробила алкоголь напоєм багатих людей», — розповідає історик і гід Ольга Лідовська. Вся єврейська література для східно-європейського єврейства, яка не проходила цензуру в Російській імперії, виходила у Львові.
«Третина населення Львова, більш як 120 тис. жителів, були євреями. У Львові було понад 100 синагог і молитовних будинків, два єврейських театри, єврейські школи. Величезна сучасна єврейська лікарня, яку на свої гроші збудував банкір Мауріцій Лазарус, дісталася Львову в спадок назавжди. Там і зараз розташований госпіталь, і на стінах цієї будівлі досі збереглися єврейські символи. У Львові видавалися книги в єврейській друкарні і випускалися єврейські газети, одна з яких виходила двічі на день — вранці і ввечері, — каже Олег Вишняков, почесний консул Держави Ізраїль в Західній Україні. — Я розповідаю так детально, щоб став зрозумілий обсяг того, що хотілося б «відродити з попелу».
НА СТАРОЄВРЕЙСЬКІЙ
У Львові збереглися дві синагоги. Діюча — на вулиці Братів Міхновських і синагога Якоб Гланцер Шул — в самому центрі міста, на вулиці Вугільній. Вона зараз пустує. «Синагога в центрі міста належить нам, сама будівля перебуває в аварійному стані. Молитов там немає, і дай Бог, щоб було стільки євреїв, щоб у нас в синагозі було досить людей на молитвах», — каже ребецн Сара Болд, дружина головного рабина Львова Мордехая Болда.
«Я б починав огляд єврейського Львова з площі Коліївщини на перетині вулиць Братів Рогатинців і Староєврейській. Тут жив легендарний Давид Галеві, талмудист, рабин, автор Пісні визволення, яку співають у всіх синагогах світу, — розповідає історик Василь Расевич. — Також можна подивитися на площі Старий Ринок синагогу Темпель, яка пов’язана з трагічними історіями. Колись ортодоксальні хасиди отруїли в ній прогресивного рабина. А під час німецької окупації цю синагогу спалили з людьми».
Один з головних єврейських об’єктів в центрі Львова — вулиця Староєврейська, вона йде від Будинку книги на площі Міцкевича, 8, закінчується Простором синагог, відкритим в 2016 році. Це було одне з містичних сердець міста: тут розташовувалися синагога Золота Роза, Велика міська синагога та Бейт Гамідраш — будинок вивчення Тори і Талмуда. Три величних будівлі XVI-XVII століть були знищені Голокостом.
У ПОШУКАХ КОШЕРНОГО
Поруч з Простором синагог перебуває популярне серед туристів місце єврейського Львова — ресторан Під Золотою Розою, в якому продаються сувеніри єврейської тематики і готуються страви домашньої кухні ашкеназійських євреїв. На жаль, кошерним в цьому закладі є тільки вино з екшером (сертифікатом) про кошерність. Вся інша кухня в цьому ресторані, як і у всіх інших ресторанах і кафе Львова, є некошерною.
Кошерні полиці є в магазинах Сільпо, хоча їхній асортимент дуже скромний: рулети і халва, консервовані оливки, корнішони, маца, кошерне пиво і вино. На допомогу тим, хто дотримується звичаїв, приходить єврейська громада Львова, яка розташовується недалеко від вокзалу, в синагозі на вулиці Братів Міхновських. Ребецн Сара Болд розповідає: «кошерну їжу можна замовити у нас в синагозі. Відкривати кошерний магазин, як при синагогах в інших містах, немає сенсу, тому що в громаді дуже мало людей. Кошерні продукти з інших міст ми замовляємо на нашу громаду поштою».
Синагога на вулиці Братів Міхновських називається Бейс Аарон ве Ісраель.
Якщо в інших містах України єврейське життя кипить, там є кошерні магазини, ресторани, готелі, хедери (школи) і інша інфраструктура, необхідна для єврейського життя, то багато в чому це заслуга рабинів Хабад — найвпливовішого і найсильнішого руху в іудаїзмі сьогодні.
«За моєю інформацією, є негласна домовленість між українськими рабинами руху Хабад про те, щоб не створювати Хабадський центр у Львові, — саме в силу заслуг рабина Мордехая Болда, який вже третє десятиліття поспіль розвиває єврейське життя в місті. Це знак поваги до нього. У Львові є постійний приплив туристів-євреїв з усього світу, і ними практично ніхто не займається. Львів — єдиний великий туристичний центр Європи, в якому досі немає Бейт-Хабада. Думаю, що з розвитком туризму в столиці Галичини знадобиться створити і кошерне кафе, і хабадський центр в Старому місті», — зазначив Шимон Бріман, ізраїльський фахівець з України і глава відділу Східної Європи Хайфського університету.
МАЙБУТНЄ МІСТА
Олена Андронатій, історик і гід по єврейському Львову, вважає, що у Львові потрібно показати присутність євреїв в місті: «Зараз туристи і не зрозуміють, що до Другої світової війни майже третина міста належала євреям. У центрі Львова залишилися тільки руїни Золотої Рози та синагога в аварійному стані на вулиці Вугільній. Львів — це місто великих єврейських вчених, рабинів, художників, але пам’ять про них в самому місті жодним чином не визначена. Це питання до інвесторів і тих, хто любить Львів».
«Починати, по-моєму, треба з Янівського концтабору. Вірніше, з місця колишнього концтабору. Там загинули понад 200 тис. осіб. Але зараз на цьому місці стоїть тільки скромний камінь, поряд — в’язниця, територія занедбана. В ім’я пам’яті про знищених людей, в ім’я того, щоб це більше ніколи не повторилося, треба позначити це страшне місце в історії Львова», — каже Вишняков.
З ним згодна міська влада. Заступник мера Львова Андрій Москаленко називає меморіал на місці Янівського концтабору одним з головних проектів, пов’язаних з єврейством. Також він говорить про реконструкцію площі Коліївщини, причому цей проект за підтримки ЄС Львів реалізує разом з Уманню. «Біля єврейської лікарні є старе кладовище, і ми працюємо над тим, щоб реставрувати цю територію як місце єврейської пам’яті», — каже Москаленко про третій проект єврейського Львова.
У Львові вже створено один з найпрогресивніших в Україні музеїв — Територія терору, він розташований на місці колишнього Львівського гетто, найбільшого, нарівні з Варшавським. Територія терору присвячена тоталітарним режимам. Бізнесмен Степан Давимука відреставрував єврейський національний будинок.
«Ми працюємо над проектом, щоб зробити в єврейській лікарні Місце пам’яті — Бейсойлем. Працюємо над тим, щоб Краківський ринок, який розташований прямо на кістках, на місці колишнього єврейського кладовища, теж був перетворений на Меморіал, — розповідає Вишняков. — Для цього потрібні великі інвестиції. Ми віримо, що здійснимо задумане».