Минулого тижня в прокат вийшов фільм, якому можна було б присвоїти назву «Страшним сном ухилянта», адже творці мотивують українців стати на захист своєї держави. Вони транслюють крізь екран меседж, спрямований викликати почуття провини тих, хто досі не став на захист Батьківщини.
Режисером картини став Любомир Левицький, який відомий своїми працями: «Тіні незабутих предків», «Штольня», «#SelfieParty», «Скажене весілля 3» «Йди за мною». Напевно, тематика весіль та вечірок не надто популярна у воєнні часи, якщо він вирішив взятись за агітацію.
«Ми були рекрутами» – нетиповий фільм для українського кінематографа, адже він створений в стилі «мокʼюментарі», що в перекладі з англійської означає «підробляти» та «документальний». Головною особливістю даного жанру є те, що документальні кадри режисер «приправляє» художньою вигадкою.
У випадку з «Ми були рекрутами» правдою є те, що в фільмі показують життя восьми справжніх бійців 3-ї окремої штурмової бригади із позивними — Дацик, Док, Істок, Схід, Тоха, Хата, Хельга, та Хмурий. Серед реальних подій пан Любомир майстерно вписав ще одного героя, якого зіграв Борис Савенко, котрий вирішив на власному досвіді подолати шлях від новобранця до справжнього воїна-штурмовика, та відкрити завісу буднів бійців на передовій. Обравши позивний «Журналіст», вигаданий персонаж бере цілком невигадані інтерв’ю у своїх побратимів.
Між ним та військовими злегка відчувається дисбаланс, адже творці фільму намагаються донести нам, що бути в лавах ЗСУ надзвичайно престижно, ігноруючи непривабливі аспекти війни. У своїх розмовах бійці ж зізнаються, що в цих історіях немає нічого романтичного, вони про кров, біль та смерть, про надто високу ціну, яку вони платять за кожен відвойований клаптик української землі.
Справжньою особливістю стрічки стали реальні кадри, зняті штурмовиками й розвідниками на власні телефони під час виконання бойових завдань. Вони щоразу повертають глядачів до суворої реальності.
Загалом, ідея розкрити портрети та особливості життя військових непогана. Її реалізація ще краща. Вийшла хороша історія про мужність та дружбу, героїзм та самопожертву. Сумно лише те, що на 3 рік повномасштабного вторгнення, потрібно знімати фільми, щоб заохотити людей наважитись взяти зброю до рук й захищати власні права та свободу.
Авторка Крістіна Фірчук, фото kino.24tv.ua
Фірчук Крістіна