Gorky Look, Святослав Носов, Святослав Волков – топовий український блогер. Той, хто піднімав впевненість української армії від початку війни. Пан Професор – так називають його численні прихильники – за «експертну оцінку кацапів» (експерт з «кацаповедення»). До речі, саме через це в нього стільки різних нікнеймів на facebook: «Ті, про кого я пишу, ті мене і банять», – каже Святослав.
Look (англ. – погляд) Горького на людей – гострий і з гіркотою. Він розумний, твердий,
справедливий і емоційний. Наполегливий, працьовитий і талановитий. Патріот, що рятує
наших воїнів на передовій, допомагає армії зв’язками, а народу України – впливовістю.
Його с упер – сила – у с праведливому, г острому, дотепному «слові». Його важелі впливу – підтримка людей. Він любить котиків, дітей і життя…
У Києві його люди зупиняють на вулиці, щоб подякувати. У Львові на форумі видавців він
збирає аншлаги. Заради спілкування із ним люди приїжджають із різних куточків України. Його люблять тисячі людей. Його книжку «Так воювать ніззя» розкупили двічі ще до друку обох накладів. При тому, що вся інформація вже була прочитана і є у вільному доступі на facebook (gorky look 2 lessons) та livejournal.
А 20 вересня Святослав приїхав в Борислав – започаткувати «Бориславські читання» та
презентувати свою книгу. Разом із ним приїхали поціновувачі його творчості з Одеси,
тож з нами спілкувались волонтер, парамедик та розвідник.
Важливі повідомлення, які прозвучали на «Бориславських читаннях»:
- Лінію фронту не можна відтягувати. Це розширить сіру зону. На ній живуть люди, які встигли показати свою проукраїнську позицію. Що їх чекає без підтримки української армії? Та й куди відтягувати? Знову копати і облаштовувати бліндажі? Та ми, щоб могилу родичам викопати, наймаємо людей: важко.
- Крим, Донецьк і Луганськ ми втратили задовго до початку війни. По суті, в Криму за нас були лише татари.
- Повернути території неможливо без виселення з голови людей «руського міру».
- «Коридори» – підстава, бо на той час було достатньо порушень з боку окупантів, щоб вірити їх обіцянкам.
Якщо виокремити основну ідею, якою була пронизана зустріч, то вона співзвучна з наступними рядками вірша ізраїльської поетеси Тірци Атар: «А ще я знаю, Що наша армія – сильна та гожа І я точно знаю, хто переможе».
…Кожен з нас може бути корисним для наших захисників. Працювати, чесно сплачувати
податки. Займатись волонтерством. Поширювати перевірену інформацію. Не споживати
російськомовний продукт і нагадувати тим, хто це робить, що атовці не завжди ходять в
камуфляжі і часто їх споживання російського болить. Можна подякувати. Вчити дітей правдивої історії. Аналізувати новини. Список можна розширювати самостійно. Головне – робити для перемоги хоч щось!
Юлія Гасій
Газета “Медіа Дрогобиччина”, 8 (55)