Нещодавно жінка влаштувалась на нову роботу, а через місяць вирішила звільнятися. Її бажання ніхто не зрозумів: платять вище середнього, навіщо з себе примхливу королеву будувати, інформує gazetapo.lviv.ua.
А справа була в невеликому нюансі, який усіх влаштовував, окрім жінки: начальник, його заступник та ще одна наближена особа постійно кричали на колектив. Колектив був жіночий, від 18-річних дівчат у секретарях до 60-ти літніх бабусь на посаді головних інженерів.
Її почали відмовляти: ну подумаєш, кричать! А ти не звертай увагу.
Натомість лікарняний оплачується. І з відпустки не смикають. Подарунки на Новий рік роблять.
Їй навіть таємницю розповіли: від шефа пішла коханка. Ти почекай, він нову знайде і не так голосно кричати буде.
Та й куди ти підеш? Думаєш, там ніхто не репетує? Ще як кричать! З приводу і без.
Всі кричать. На Таньку матір із батьком у дитинстві кричали. А на Марину чоловік репетує. На Світу — син. Це норма, розумієш? Час зараз такий, важкий, напружений.
Жінка кивнула головою і вирішила почекати. Ще місяць.
Їй це навіть на користь пішло. Знаючи, що зараз до її кабінету увійде начальник за документами, жінка навчилася концентруватися на робочих моментах, так відточила пам'ять, що розбуди її серед ночі, вона розповість на якій полиці потрібний файл лежить.
Так спритно вона ще не працювала, але зазнавала колосальної напруги.
І все ж пішла, про що і не шкодує. Жодні гроші не можуть бути компенсацією за те, що вас принижують і підвищують голос.
І колектив згодом теж розбігся, хтось в декрет, хтось на пенсію.
Нещодавно, ми почули іншу історію жінки, яка сміючись розповідала, що у чоловіків психози — це норма. Чоловік кричить, начальник репетує.
В такі моменти стає сумно. Невже вона з дитинства не бачила доброго ставлення до себе?
Від крикунів потрібно відсторонюватися, йти. Вони втратили контакт із самими собою. Бажання кричати — це сигнал передусім для себе, яскравий сигнал, який попереджає, що баланс втрачено. З хронічною істерикою потрібно боротися так само, як з головним або зубним болем.
Все на темперамент не спишеш. Навіть найсильніший — не виправдання емоційної розбещеності.
Нас збивають з пантелику звернення "будь собою", "не приховуй своїх емоцій", "дай волю почуттям". Але чесно і ніжно потрібно поводитися не тільки з собою, а й з іншими.
Є геніальна фраза:
"Розумні люди не бувають злими. Злість передбачає обмеженість", — сказав філософ Жан-Поль Сартр.
Він вважав, що розум — це знання, а й інтуїтивне розуміння життя, його смислів, широта мислення.
Якщо у чоловіка всі жінки — нездари, а у начальника всі підлеглі — недоумки, від таких чоловіків потрібно відсторонюватися.
І від злих жінок також.
Навіть якщо вони добре платять і обіцяють золоті гори. Звичайно ж, в обмін на ваші нерви.