Війна Дрогобич Новини «Міномет, як скальпель в руках хірурга» – гвардієць Циган про улюблену зброю
Назарій Старунчак на псевдо Циган — у лавах 2-ї Галицької бригади з перших днів повномасштабного російського вторгнення. Разом із побратимами воював у Донецькій області. За мужність у боях за село Урожайне його нагородили Золотим хрестом.
До війни Назарій мав успішний будівельний бізнес. Коли росія напала на Україну, він узяв до рук зброю і приєднався до Національної Гвардії.
«Я інакше не міг. Вдома нічого не казав. Коли почав збирати речі, дружина спитала, куди я зібрався. Тоді й зізнався, що йду на війну. Сім’я була шокована. Але згодом рідні мене зрозуміли і підтримали. Це було дуже важливо. Бо ця війна — передусім за мій дім, мою родину й країну, яку намагаються стерти з мапи світу», — говорить Назарій.
У бригаді він швидко освоївся й знайшов надійних побратимів. Позивний обирати не довелося — Циганом його називали ще в школі через густе чорне волосся.
«З самого початку шукав можливість потрапити в підрозділ, що бере участь у боях. Так і опинився в мінометній батареї. Навчання було водночас цікавим і виснажливим. Переносили, копали, споряджали, а тоді вже — наводилися і стріляли. Перевірка знань відбувалася вже безпосередньо в бою», — розповідає гвардієць.
Міномет — грізна зброя для ворога і надійна підтримка для своїх. Від злагодженості розвідників, коригувальників та навідників залежить успіх кожної операції.
«Усі бої важкі. Іноді почуваєшся хірургом чи ювеліром — настільки точно треба розраховувати координати. Так було й під Урожайним. Ми допомагали піхоті просуватися вперед, виявляючи й пригнічуючи вогневі точки ворога», — пригадує Назарій.
Особливо складно було влітку 2023-го. Спека, піт, втома — та мінометники Галицької бригади впевнено знищували ворога.
«Ми почали о восьмій ранку і працювали до вечора. Пам’ятаю, як отримали наказ підтримати наші позиції, які штурмувала ворожа піхота — це було в Новодонецькому. Наш вогневий вал зупинив атаку й змусив ворога відступити. Але за нами почалося полювання. Нас засікли дрони — довелося терміново міняти позиції, бо почався артобстріл. Ворог бив з усього, що мав. Міномети — серед його пріоритетних цілей», — каже боєць.
За ті бої мінометний розрахунок 2-ї Галицької бригади відзначили державними нагородами. Цигана нагородили Золотим хрестом Головнокомандувача, а згодом — і відзнакою Президента «За оборону України».
«Це не тільки моя заслуга. Без команди нічого б не вийшло», — переконаний Назарій.
Дизайн без назви – 1
Але війна — це не лише стрілянина. Циган розповідає, що, крім зброї, любить готувати й створювати затишок. Він — із тих, хто може навіть на передовій приготувати щось смачне для побратимів.
«Я сам люблю добре поїсти — по-домашньому. І борщик наварити, і щось інше. Атмосфера дому — це те, що найбільше тримає. Ми тут, щоб захистити свій дім і родину», — зізнається боєць.
Серед улюблених шевронів Назарія — жартівливий напис: «Побриюсь після перемоги». Він пишається бородою, хоча й не проти вже її підстригти.
Гвардієць не приховує: дуже чекає закінчення війни. Але додає:
«Якщо нічого не робити, вона сама не закінчиться. Ми пам’ятаємо, що росіяни несли на нашу землю: Голодомор, репресії, заслання. Це не повинно повторитися. Тому ми знову споряджаємо зброю — щоб наш дім мав мирне майбутнє», — підсумовує Назарій.
Матеріал наданий для DrogMedia пресцентром 2 Галицької бригади НГУ