Коли ви приймаєте бідність, потрібно врахувати думку тих, хто від вас залежний. Якщо ви обираєте життя в бідності свідомо, висловлюючи переваги такого стану та критикуючи багатство або забезпеченість інших людей, інформує gazetapo.lviv.ua.
Моє покоління жило приблизно в однакових умовах. І в холодильниках лежали приблизно однакові продукти. У нас їх за картками видавали. За талонами. І одягалися всі приблизно однаково. Бідністю це не можна було назвати, — загальний рівень життя. Нині все інакше. І бідність — це разюча відмінність від життя забезпечених людей. В інших є, а в тебе немає. І все тут.
Одна дівчина розповіла, що у дитинстві жила бідно. Жила бідно, бо батьки жили бідно. Вітчим не працював і писав вірші. Перебивався випадковими гонорарами. Решту часу лежав на дивані, дивився телевізор і лаяв багатих. Поети мають бути бідними. Горбатитися на капіталіста за три копійки безглуздо і принизливо.
Вітчим філософствував. А мати працювала прибиральницею, бо дві години на день помив підлогу в магазині, і все. І поряд із будинком. Решту часу можна присвятити спілкуванню з чоловіком на поетичні теми. Або багатих лаяти та вихваляти бідність.
"Ми бідні!, — гордо говорили батьки. Ми скромно харчуємося і не любимо різне майно. Ми ситі духовною їжею!".
А дівчинка мріяла мати тумбочку та холодильник, коли виросте. Свою власну тумбочку. Яка стоятиме — як ви думаєте, де? Ось нахабна мрія! В передпокої. У дівчинки буде передпокій. У крихітній кімнатці гуртожитку передпокої не було.
Так ось, у передпокої стоїть тумбочка. Біленька така. У тумбочці лежать різні цінні речі. Чоботи. Шапка нова. Рукавички справжні, шкіряні. І Барбі. Теж справжня, з довгим волоссям, у рожевій сукні. І ще купу коштовностей вигадувала дівчинка, що лежать у тумбочці у справжньому передпокої.
І ще в передпокої, — це вже не нахабство, а нахабство, про такий передпокій мріяти! — Стоїть холодильник. А в холодильнику не вчорашня каша на воді, не каламутний суп із крупи та картоплі. Ні. У холодильнику лежать мандарини. Сир. Сосиски. І торт! І все це можна брати і їсти, скільки хочеш…
А в школі з дівчинки сміялися через її бідний одяг. Через те, що в неї нічого не було. Через те, що вона не могла їздити з класом на екскурсії. Через те, що від неї пахло бідністю, ось цим учорашнім супом. Чи знаєте цей запах? Запах старих речей, вчорашньої бідної їжі та страху. Бо бідний — він у тривозі. Навіть якщо йому кажуть, що це велике щастя — бути бідним.
Дівчинка звинувачувала себе за зрадницькі мрії. Батьки лаяли її за те, що вона багато їсть і швидко виростає з одягу. І радили підтискати пальці на ногах, щоб довше носити взуття. І берегти сукню змолоду, як то кажуть.
Тільки потім до дівчинки дійшло, що дві здорові дорослі люди не працювали і не намагалися заробити. Їм вистачало. Вони так і казали: "нам вистачає!". Вони ж не виростали з одягу. І з них не сміялися однокласники.
Ці батьки щодня обманювали дівчинку та обкрадали її. Вони нехтували своїм обов'язком. Два дорослих здорових чола, так би мовити. Самі вони могли жити як завгодно, — це їхнє право. Але вони прирекли до страждання дитину. І обманювали своїми завиваннями на користь бідності.
Перш ніж хвалити бідність, треба запитати згоду тих, хто від нас залежить. І треба ще що пам'ятати: коли ви безкоштовно або за гроші працюєте, коли віддаєте свої гроші в борг непорядним людям, коли ви відмовляєтеся від винагороди або соромитеся назвати ціну, теж треба подумати про тих, хто від вас залежить. Вам вистачає? Добре. А вашим вистачає?
Чому ваша дитина повинна позбавлятися певної суми через те, що якась тітонька вирішила вас безкоштовно використати? Чому ваш старенький тато повинен позбавлятися ласощів чи ліків через те, що колега звалила на вас свою роботу? І чому ви повинні обділити кота і не купити хороший корм, якщо здоровенна доросла людина не заплатила вам за працю? Кіт згоден? Ви впевнені?
Ось такий протверезний текст і прості пояснення. Дівчинка виросла. Але хто поверне їй дитинство, проведене у злиднях? І здоров'я, зіпсоване неприємними кашами та цькуванням однокласників? Батьки? Анітрохи. Вони зараз вимагають у дівчини грошей на своє утримання. Вона добре заробляє. І батьки вважають, що це завдяки їхньому вихованню.
Може, вони й мають рацію.
Як бачите, є над чим замислитись, коли вам знову не заплатять або почнуть просити гроші. Або запевняти, що жити у злиднях правильно і добре. Нехай кажуть за себе. А ви подумайте про своїх — про тих, хто згоди не давав…