Є три випадки, коли не варто йти на свято. Коли краще побути на самоті. Навіть якщо стереотипи всередині вас бунтують і виштовхують вас з дому, шепочуть "подзвони, напиши, сходи, хто ж сидить на самоті у свято?". Навіть якщо кличуть, запрошують… Краще залишитися на самоті, ніж іти. Бо буде ще гірше, інформує Ukr.Media.
В однієї жінки помер чоловік. Вона була приголомшена, розчавлена, виснажена горем. Минуло три місяці після втрати. Начебто вона почала приходити до тями. А тут ще й свято. І її запросили хороші знайомі, подружжя, щоб її підтримати. Ну і просто з дружби. Раніше вони з чоловіком завжди ходили до цих знайомих і в себе приймали.
Жінка пішла, нарядившись. Подарунок купила, все як годиться. Але непомітно для себе вона весь вечір виливала своє горе, розповідала про чоловіка, про його смерть, кілька разів починала плакати… І їй співчували, слухали, втішали. Але свята не вийшло. Похмуре мовчання потім зависло над столом. І гості стали непомітно йти один за одним, — бо важко брати участь у чужому горі. Адже прийшов на свято…
Залишився жахливий осад. І у вдови теж, звісно. Їй було важко бачити, як люди сміються, їдять, тости виголошують, як за столом сидять подружні пари. І вона ще гостріше відчула свою самотність…
І другий випадок, коли дівчину ніхто не запросив зустріти свято разом. У всіх свої компанії організувалися, хтось поїхав, молодої людини не було. Вони розлучилися з дівчиною пів року тому. І ця дівчина випадково підслухала розмову колег на роботі, вони збиралися компанією їхати за місто. І дівчина стала натякати і навіть прямо казати, що теж хоче. Що вона зовсім сама. Я теж з вами поїду!
Ніхто цього не очікував і не хотів. Але вона зібралася енергійно і поїхала з цією компанією. І це було важко і неприємно. У старих друзів свої жарти, свої стосунки, свої правила. Вона була чужою, її сторонилися, хоча намагалися створити дружню атмосферу…
І вона це відчувала. Але намагалася поводитися невимушено, втручалася в розмови, намагалася командувати, — а потім розплакалася і влаштувала істерику. Мовляв, хочу додому! А як поїдеш вночі в місто, приїхала ж вона на машині колег.
Її відвезли, звісно, але це було погане, важке для всіх свято…
І третій випадок — коли одну вже літню медсестру запросили багаті знайомі у свій заміський будинок. Медсестра самотня була, наївна. Вона купила хороший подарунок — дорогу коробку шоколаду. І поїхала, нарядна така. А там її попросили накривати на стіл, прибирати зі столу, салати різати, посуд мити, та ще й доглядати за старезним дідусем, він не міг за столом довго сидіти…
Ця добра жінка все робила, звісно. Добродушно і милосердно. І під час бою курантів перестеляла дідусеві постіль. Дуже зручно вийшло, правда?
Ось три випадки, коли краще вибрати гідну самотність у свято:
Коли вам не до свята. Коли ви відчуваєте гостре горе, сильну втому чи гнів. Мимоволі ви можете вилити це на інших і отруїти їм свято. Та й вам буде важко в такому стані дивитися на чужі веселощі. Не треба себе примушувати. Краще не ходити. Дати собі можливість відновитися.
Нав'язуватися теж не треба. Не запросили — так не йдіть. Це просте правило. Цього разу так вийшло, нічого страшного. Набагато гірше відчувати себе незваним, непотрібним, чужим, запрошеним з милості…
І третій випадок — коли вас просто використовують. Коли вас запрошують як офіціанта або головного спонсора. Краще побути самому, ніж іти туди, куди вас заманюють. Інакше не назвеш…
Само собою, найкраще — провести свято з коханими, близькими, цікавими вам людьми. Але якщо немає такої можливості, можна побути самому. Це краще і безпечніше, ніж іти кудись. Нічого. Так буває. І слідом за святом настане звичайне життя. І інші свята, які будуть більш щасливими. Не затьмареними сумними спогадами про погане свято…