Смерть домашнього улюбленця – це завжди біль і розпач. Для кожного члена сім’ї ця подія стає важким ударом. Разом з цим, ми стикаємося з великою проблемою поховання, оскільки офіційного кладовища для тварин у більшості українських населених пунктів немає.
Прийняти та усвідомити втрату улюбленця буває досить важко, і погодьтеся, що коти, собаки, хом’яки, папуги, змії та інші тварини стають повноцінними членами родини, які заслуговують на належну останню шану. Слід зауважити, що тварини, на жаль, не живуть довго як людина, тому господар за своє життя може втратити не одного улюбленця.
У Львові також існує проблема поховання тварин, тому мешканці, зазвичай, ховають їх на околицях, лісах, полях. А деякі роблять цю процедуру з особливими почестями. У матеріалі «Варти-1» ми розповімо про одне з таких місць під Львовом.
Від маленької могили до величезного пам’ятника
У непримітному місці на околиці Львова мешканці облаштували цвинтар домашніх тварин. Завдяки американському «королю жахів» Стівену Кінгу, у людей виникає неправильне сприйняття, коли справа доходить до таких кладовищ. Насправді, все не так моторошно, як описано в одному з його найвідоміших творів – «Кладовища домашніх тварин», який читало чимало львів’ян або ж, принаймні, чули про нього. Ба більше того, майже неможливо пройтися територією, не розчулившись від думок про те, яку любов люди відчувають до своїх домашніх тварин.
Озброївшись камерою, кореспонденти «Варти-1» зафіксували надгробки покійних тварин, датовані ще з початку «нульових» (точної дати поховання першої тварини немає).
Десятки могил абсолютно різної величини розміщені на ділянці, а між ними вже протоптані власниками стежки. На деяких похованнях покладені свіжі квіти, а деякі вже настільки старі, що мало примітні і з них залишилися лише маленькі горбики, які обросли травою.
Йдучи повз них, важко не помітити, що улюбленці відігравали важливу частину життя у своїх людських друзів.
Близько два десятка могил облаштовано з особливою увагою – гранітні пам’ятники, гравюри, фотографії, гіпсові фігури, декоративні камені, насадження, газони та навіть влаштована лавка з вирізьбленою кличкою тощо.
Мешканці також залишили м’які іграшки та улюблені речі чотирилапих. Хоча певні з них все-таки наводять трохи «мурах по шкірі»: погодні умови дещо вплинули на зовнішній стан речей, що спричинило моторошний вигляд. Крім того, трапляються і потрощені надгробки.
Є і скромніші поховання – з каменями та дерев’яними хрестами, але тим не менш, не озброєним оком видно, що жителі їх облагородили також з великою любов’ю.
У найбільшій могилі серед наявних, ймовірно, спочиває великий собака, у найменшій – хом’як.
Однак варто зазначити, що влада Львова неодноразово сповіщала львів’ян, що самовільне поховання тварин – незаконне.
Самовільне поховання заборонене: що робити, коли помер домашній улюбленець
Після загибелі улюбленця, львів’янину слід виписати її з Єдиного держреєстру тварин та засвідчити смерть. Наразі єдиним цивілізованим способом захоронення тварини є кремація, тому мерія пропонувала передавати тушки ЛКП «Лев» (Гаряча лінія 032 293 30 41 або 068 535 45 45).
Там наголосили, що облаштування території під міське кладовище тварин, встановлення крематору суттєво зменшить ризик інфекційного забруднення навколишнього середовища, сприйятиме логічному завершенню циклу реєстрації домашніх тварин. Наприкінці 2018 року закуплено піч крематор з додатковою камерою догорання для безпечної утилізації померлих тварин.
Тож, щоб гідно віддати останню шану своєму улюбленцю, доведеться виконати необхідні дії заради свого маленького друга.
