Матеріялом про герб родини Сподарик, створений агенством "Касьяненко і син", "Варта" розпочинає серію публікацій про провідних геральдистів України, ближнього та дальнього Зарубіжжя. 
Український журналіст Ростислав Касьяненко присвятив себе геральдиці, за його власними мірками, не так давно. «Що таке декілька, хай навіть десяток, років — у порівнянні з вічністю? — жартує він, натякаючи на часи хрестових походів, під час яких і з'явилися герби перших армігерів (гербовласників).
ГЕРБ ДЛЯ ТЕЩІ "Перший герб я розробив тещі, точніше її батькам — це лінія перемишльських Сподариків, першопредок яких носив прізвище Богоніс. А його нащадок (один з двох синів-Богоносиків), напевно, був дуже добрим [го]сподарем. Тож і отримав спочатку прізвисько, а згодом — і прізвище: Сподарик. Цікаво, що по метриках в одному і тому самому дворі він простежується і як Сподарик, і як Богоносик. Тож сумнівів щодо того, від кого починався цей рід, в цьому випадку немає", — починає свою розповідь пан Ростислав. Він вважає герб, створений лише за особистим смаком або побажаннями майбутнього армігера лише "малюнком з елементами геральдики".
"Бо що буде завтра із Харківським, Одеським чи Запорізьким архівом — хтозна. Втім, повернемось, все ж таки, до геральдики", — каже фахівець. Він радить починати з відомостей про предків, звернувшись до приватних пошукачів та дослідників генеології, що в змозі відтворити ваше родинне дерево.
"Самотужки ентузіазму вистачає лише на 100 років: спогади родини та найближчий обласний архів — і ще не факт, що хватить терпіння вивчити каракулі часто-густо нетверезого диякона у метриках чи сповідних розписах, які писалися дешевими чорнилами, що вицвіли, або ще й гірше — латиною". І лише після того, як зібрані усі відомості про Рід, які б ви хотіли повідомити своїм дітям, Ростислав Касьяненко радить переходити до герба.
ЖІНОЧІ ГЕРБИ
Герб, таким чином, не символізував саму жінку безпосередньо, а її батька або чоловіка. Герб незаміжньої жінки, розлученої або вдови (це як раз наш випадок) зображається на «lozenge», ромбоподібному щиті без шолома — за винятком Шотландії, де лідерка клану і голова роду може мати шолом.
ЩИТИ ТА ЩИТОТРИМАЧІ "Ось наприклад, теща була 8-ю дитиною в родині. На це вказує малюнок на щитку одного з щитотримачів — ведмедя: роздвоєний хрест із завитими кінцями (знак застосували в давнину, як правило, щодо чоловічих гербів — Ред.). Чорний ведмідь з червоним щитом, власно, ототожнює її батька-упівця, який одного разу у 1943 році повернувся додому смертельно пораненим. Поєднання саме цих двох кольорів ми бачимо на прапорі борців за свободу нашої держави. Але чому саме ведмідь? Це стародавній символ Перемишльської землі — прабатьківщини армігерки, який ми спостерігаємо і на гербі самого міста. З іншим щитотримачем на Великому гербі все теж зрозуміло: галицький лев є символом іншого стародавнього міста, заснованого королем Данилом Романовичем. Саме у місті Лева гербовласниця й провела левову частину свого життя після депортації її родини з етнічних українських територій, зокрема Надсяння, що передувала операції «Вісла» (1944-1946).
До речі, в селі Військо, де мешкало три останніх покоління Сподариків (і де народилася теща), залишилися насипні вали і рів давньоруського оборонного городища, яке утворилося ще на початку середніх віків. На згадку про татар і неприступну фортецю, яку за народними переказами, вони жодного разу так і не взяли — зачинені (на відміну від герба того самого Львова) ворота в лівому полі шита", — пояснює він (сторони щита, за геральдичним принципом, визначаються по відношенню до того, хто його тримає, а не розглядає — Ред.). Герб Сподариків Ростиславу Касьяненко допоміг скласти досвідчений геральдист Максим Карий, в тандемі з яким вони реалізували вже чимало проєктів.
КЛЕЙНОД 
ДЕВІЗ 
Княгиня піднімала бойовий дух вояків, часто з'являючись на бастіонах разом з десятилітнім сином Ференцом, особисто керувала передислокацією артилерії з одного бастіону на інший, точно визначаючи найбільш важливу ділянку оборони, розподіляла між солдатами і захисниками зброю і боєприпаси, підносила їх на бастіон, разом з комендантом замку брала участь у плануванні та організації оборони і вилазок розвідників, перев'язувала поранених у лазареті, вела заспокійливі розмови з жінками і дітьми, брала участь у приготуванні їжі для солдатів і сама її роздавала, була натхненником бойових оборонних дій, ночами контролювала пости і дозори, вивчала військову справу та балістику. Звістка про героїчну оборону Мукачівського замку вразила всю Європу. Як міжнародну сенсацію сприймали європейські держави непокору княгині Ілони Зріні австрійцям, тоді як уже вся Угорщина скорилась Габсбургам. Турецький султан Мехмед IV нагородив княгиню грамотою-атнаме, що є єдиним випадком в історії Туреччини, щодо жінки.
"Як і має бути за європейською традицією, ми пов'язали гербовласницю з її чоловіком — Євгеном Сючом, що походив саме з-під Мукачево. Тобто з тих територій, які героїчно боронили від Габсбургів Ілона Зріні та її син Ференц Ракоці. До речі, в нього не менш цікавий герб, але то вже інша історія", — каже Р. Касьяненко. P.S. З питань створення гербів чи дослідження родоводу "Варта" радить звертатися до перевірених фахівців з питань геральдики та генео-пошуку. Контакт героя нашого матеріалу залишаємо тут: +38 067 7577325 (у месенджерах: TG, Whatsapp, Viber) — Ростислав Касьяненко, email: [email protected].