Фото: AFP/Getty Images У Німеччині торік вперше з 2010 року скоротилося виробництво електроенергії з відновлюваних джерел
Зі зростанням імпорту російського газу в Німеччині сповільнився розвиток «зеленої» енергетики. Тепер Індія може зробити ту ж помилку, збільшуючи закупівлю енергоносіїв у РФ.
Німеччина має продемонструвати, що відповідальний захист клімату можливий. «Оскільки ФРН має всі можливості, весь світ уважно спостерігає» за тим, що вона робить у цій сфері, заявив міністр економіки та захисту клімату ФРН Роберт Габек у відеозверненні до учасників Конференції ООН зі зміни клімату, що відкрилася в неділю (COP27) в Єгипті.
Наскільки це твердження відповідає дійсності? Довгий час Німеччина позиціонувала себе усьому світу як лідера у справі захисту клімату. На початку 2000-х років у країні почали активно будувати вітряні електрогенератори як на суші, так і в морі вздовж узбережжя. Завдяки щедрим субсидіям власники житла встановлювали на дахах своїх будинків сонячні батареї.
У минулі роки німецька влада неодноразово заявляла про те, що розширює виробництво енергії з відновлюваних джерел — вітру, сонця та біомаси. До повномасштабної війни Росії проти України, що почалася 24 лютого цього року, російський природний газ вважався в Німеччині перехідним енергоносієм на шляху до досягнення кліматичної нейтральності під час виробництва тепла та електрики. Але, очевидно, це завдало істотної шкоди розвитку «зеленої» енергетики.
Зниження виробництва «зеленої» енергії у 2021 році
Так, у Німеччині торік вперше з 2010 року скоротилося виробництво електроенергії з відновлюваних джерел, з’ясувало у своєму дослідженні Федеральне відомство із захисту довкілля. Якщо у 2020 році у ФРН було вироблено 251,1 мільярда кіловат-годин електрики з енергії вітру та сонця, то у 2021 році — 233,6 мільярда кіловат-годин. За даними відомства, це сталося через постійне скорочення приросту виробничих потужностей.
Вітрогенератори на тлі вугільної електростанції на заході Німеччини
Водночас у минулому десятилітті неухильно зростали обсяги імпорту газу з Росії, насамперед відкритим у 2011 році газопроводом Північний потік. У 2014 році уряд ФРН, незважаючи на незаконну російську анексію українського Криму, надав дозвіл на будівництво газопроводу Північний потік — 2. В 2021 році частка газу з РФ в імпорті «блакитного палива» до Німеччини наблизилася до 60 відсотків.
Індія перетворюється на «зелену» наддержаву?
До кліматичної конференції COP27 цього року Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) — спеціалізована установа ООН — представила свої дослідження. «Температури на Землі за останні вісім років були найвищими за всю історію (метеорологічних спостережень. — Ред.)», — йдеться у документі. На цьому тлі міністр економіки ФРН дедалі більше намагається спонукати німців і надалі просувати «зелену енергетику». «Якщо Німеччина впорається з цим, — сказав Габек у відеозверненні до COP27, — то жодна країна не матиме відмовок». На його думку, у цьому і полягає провідна роль промислово розвинених країн.
Однак Габек не згадує у відеозверненні про те, що Німеччина, очевидно, не впоралася з тими цілями, які країна ставила сама собі близько 10 років тому у розвитку «зеленої» енергетики. Нині у світі є інші країни, які активніше розвивають енергетику з використанням відновлюваних джерел. «Чи стане Індія «зеленою» супердержавою?» — поцікавився, наприклад, нещодавно британський журнал Economist у статті про «зелений» енергетичний бум на субконтиненті.
Фактично, Індія має «найвищі темпи зростання виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії серед усіх великих економік світу», пише Світовий банк цього року в доповіді про виробництво «зеленої» енергії в країнах з перехідною економікою. У 2020/21 році Нью-Делі інвестував у неї 14,4 мільярда євро, у 2019/2020 — 8,4 мільярда євро. Для порівняння: Німеччина 2020 року спрямувала на це 11 мільярдів.
Як не повторити помилку Німеччини у відносинах із Росією
Індійський екологічний експерт і колишній глава офісу Грінпіс у Нью-Делі Нандікеш Сівалінгам в інтерв’ю DW звертає увагу на подібність між Індією, з одного боку, та ЄС і Німеччиною, з іншого. На його думку, індійські закупівлі нафти та газу в Росії нічим не відрізняються від закупівель Європи. Адже коли ЄС почав скорочувати імпорт російських енергоносіїв після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Індія збільшує закупівлю російської сирої нафти. Частина цієї нафти переробляється в Індії і після цього продається до Європи чи США.
Сівалінгам зараз є директором Центру досліджень енергії та чистого повітря (CREA), зареєстрованого у Фінляндії. У двох дослідженнях інститут проаналізував наслідки залежності від російської нафти та газу. «Викопне паливо продовжує поповнювати військову скарбницю Кремля», — пише CREA у своєму аналізі «Фінансування путінської війни: експорт викопного палива з Росії в перші шість місяців після вторгнення в Україну».
В іншому дослідженні Сівалінгам та його колеги описують, як Німеччина довела себе до настільки високого рівня енергетичної залежності від Росії. Так, збільшення потужностей вітряної енергетики в Німеччині стагнувало, «скоротилося після 2015 року і сильно відстало від решти Європи». Більше того: якби ФРН зберегла ті ж темпи зростання в цій сфері, що й решта Європи, то «встановлена потужність вітроенергетики до кінця 2021 року була б на 32 гігавата вищою». За обсягом вироблення електроенергії це порівняно з шістьма німецькими атомними електростанціями, які все ще працювали в 2021 році, або «замінило б більше газу, ніж було імпортовано трубопроводом Північний потік у липні 2022 року».
Щодо його рідної Індії, то експерт попереджає про негативні наслідки подальших нафтових угод з РФ. Урок для Нью-Делі повинен полягати в тому, щоб у довгостроковій перспективі диверсифікувати свої джерела енергоносіїв, перестати залежати від «жменьки країн» у задоволенні постійно зростаючих енергетичних потреб, і різко нарощувати потужності відновлюваної енергетики в найближчі «п’ять-шість років». Ймовірно, це означає: Індія не повинна припускатися такої ж помилки, як і Німеччина.
Джерело: Українська служба DW