На нашу редакційну пошту прийшов лист від мешканки Херсона Тамари Качаленко, яка написала, що є постійною читачкою сайту МедіаДрогобиччина та поділилася з нами своєю творчістю. Ми розпитали художницю про те, як жилося їй в окупації та як живе українське місто-герой зараз. А ще – що зацікавило дівчину з другого кінця країни читати наші регіональні новини. Пропонуємо ознайомитися з талановитою українкою та її роботами нашим читачам.
Качаленко Тамара – корінна херсонка, працює під творчим псевдо Vita Blac, є авторкою багатьох художніх робіт, об’єднаних в окремі тематичні серії. Пережила окупацію у Херсоні, аварію на Каховській ГЕС, не евакуювалась. Весь цей час продовжувала творити. Зараз й далі проживає у Херсоні.
Образотворчому мистецтву навчалась у Херсонському державному університеті (факультет культури та мистецтв, кафедра образотворчого мистецтва, рік випуску 2018). Основу графічного мистецтва отримала у ХДУ, а робота кульковою ручкою – це вже подальша самостійна праця на основі творчості американських митців гіперреалізму. Зараз ХДУ релоковане до Івано-Франківська.
За часи окупації та війни створила серії робіт: “Гуцули та козаки – два полюси України” (кулькова ручка та нетрадиційні техніки), “Україна у вогні”, “Славна Україна” (нетрадиційними техніками образотворчого мистецтва), “Діячі української культури” (кулькова ручка), і “Back to black” (Старі та діти).
Гуцули – це взагалі окрема серія робіт, Тамара має їх дуже багато, бо це одна з її найулюбленіших тем.
Працює у різних техніках (батик, акрил, гуаш, акварель, масляний живопис, бісероплетіння – створюю автентичні ґердани), але зараз в основному, це кулькова ручка. Каже, що це дуже мобільний інструмент і не дорогий, який легко брати з собою у сховище.
«Діти та старі – це найвразливіші верстви суспільства, тому, на мій погляд, війна залишає на їх обличчях особливо жорстокий слід. Або, як влучно сказав французький письменник-романіст Марк Леві: “Тільки старі та діти бачать те, що не помічають більшість людей…” В даній серії “Back to black” (або, як її ще називаю – “Діти та старі”) намагалася виразити емоції людей під час війни. Це і горе, і любов, і радість. Жорсткий штрих кулькової ручки, відсутність півтонів та чорно-білий світ війни – основа цієї серії, під назвою “Back to black” (назва серії – це рядки із мого улюбленого відеокліпу Amy Winehouse «Back to Black» – «Повернення до чорного»)», – розповідає Тамара.
Серія “Back to black” була створена протягом 2-х останніх місяців, у Херсоні (грудень-січень). Тоді Херсон особливо масовано обстрілювали. Деякі роботи починала створювати перед повітряною тривогою, потім бігла до сховища, а закінчувала вже в 2-3 годині ночі (коли закінчувався обстріл).
На одну роботу художниця витрачає 2-3 кулькові ручки (залежно від кількості штриховки) та 6-8 годин часу.
Аби дізнатися правду, що діється по цілій Україні, читає різні регіональні сайти.
«В мене півдня проходить у пошуку новин і саме на регіональних ЗМІ (наприклад, ми не знали, що майже в кожному, навіть маленькому місті чи містечку України прильоти від рашистських ракет, не кажучи вже скільки хоронять людей). А в центральних ЗМІ новини настільки вибрані, що вже й новин майже немає. Тобто правдиву інформацію про те, як живе Україна можна дізнатися саме з регіональних ЗМІ. Цю брехню особливо гостро відчуваєш під обстрілами у Херсоні», – каже художниця.
В Херсоні постійно страшно, вже буде два роки цього жаху. Люди, які приїжджають до Херсона особливо гостро відчувають цю небезпеку. Обстріли цілодобові.
Своє рішення не їхати з Херсона при окупації, Тамара пояснює тим, що прагнула, як і багато херсонців, щоб місто залишалося українським. Щоб Херсон жив. Херсонці згуртувалися та всі разом пережили окупацію. Саме завдяки єдності херсонців можна було пережити ті часи.
«Мало хто знає (писали про це лише херсонські регіональні ЗМІ і лише через рік після визволення Херсона), що ще під час окупації херсонські партизани давали бої в різних районах Херсона. Бої давали героїчні херсонці ще задовго до визволення міста. Ми місцеві все чули», – розповідає Тамара.
Найважчим при окупації була сама окупація. Дівчина ділиться переживаннями від того, що так і не відбувся контрнаступ ЗСУ на лівобережжя.
«Ми знаємо, як не солодко жителям лівобережжя Херсонської області жити при рашистах», – ділиться своїми переживаннями херсонка.
Всі серії робіт художниця потроху почала створювати ще при окупації, а продовжила вже при обстрілах Херсона.
Мисткиня також висловлює подяку людям, які підтримали та надихали її до творчості:
– викладачам кафедри образотворчого мистецтва ХДУ, які завжди спонукали до самостійних творчих пошуків;
– декану факультету культури та мистецтв М.Г. Левченко за постійну творчу підтримку;
– ректору ХДУ О.В. Співаковському за підтримку і словом і матеріалами для серії робіт “Back to black” та інших серій робіт, створених під час війни.
На фото Тамара Качаленко з символом ХДУ – котом Василем, який пережив всю окупацію у приміщенні ХДУ, де жив. І цей героїчний кіт теж чекав на ЗСУ. Це улюбленець всіх і студентів і викладачів ХДУ.