Відома авторка, лавреатка Шевченківської премії Галина Пагутяк презентувала студентам та викладачам Дрогобицького педагогічного університету ім.І.Франка свої книги “Око світу” та “Нічний подорожній”, які є першими підлітковими романами про УПА в українській літературі.
За словами Галини Пагутяк, обидва твори написані на основі реальних подій, які відбувалися на Дрогобиччині. Ідея народилася, коли письменниця працювала над книгою про рідне село Залокоть. Тоді й зустрілася з Василем Хоминим: чоловік оповів історію свого життя, а також про товариша Ілька Химина – вони обоє були зв’язковими УПА.
“Заради пана Василя, який недавно відзначив 90-річчя, я писала «Око світу»” – розповіла авторка.
У книзі “Око світу”, яка вийшла друком за два роки до повномасштабної війни, немає нічого вигаданого – це абсолютно реальні історії зі спогадів очевидців. Як і все, що описане: місця, краєвиди, маршрути, які авторка сходила своїми ногами.
“З двох прототипів я зробила одного – Ілька, який має мрії – знайти найбільший діамант «око світ» і вбити майора Жбанова, катюгу, який жорстоко знущався з людей у Підбузькому НКВС. Це – реальна особа, згодом він був директором шахти у Червонограді, а у 90-х роках він навіть приїжджав у Підбуж, щоб купити нерухомість. Однак люди через стільки років його впізнали і він втік. Тобто у житті майор Жбанов так і не був покараний, це – найстрашніше. А у книзі 14-річний Ілько вбиває ката – хлопець вміє поводитися зі зброєю. Я зрозуміла, що дитина на війні може бути не лише жертвою, а й героєм. Такий образ дуже потрібен нашій молоді”, – переконана Галина Пагутяк.
Друга книга «Нічний подорожній», що нещодавно побачила світ, досліджує тему, яку ніколи не порушували в дитячій літературі – про заборону Української греко-католицької церкви в СРСР.
Підсумовуючи зустріч зі студентами та викладачами університету Галина Пагутяк зазначила, що нинішній героїзм українських військових, які пішли добровольцями захищати рідну землю від російських окупантів, – має підґрунтя.
Ніщо не виникає на порожньому місці: наші хлопці мають за приклад героїзм воїнів УПА і Січових Стрільців, перед тим була потужна «Просвіта», яка починалася у першій половині ХІХ століття. А перед тим – гайдамаки, перед ними – козаки. І це все формувало неперервність цієї традиції, творило національну ідентичність, – переконана письменниця. – А пам’ять з покоління у покоління передавалася через думи, пісні, твори письменників. Тому важливою є роль літератури для збереження історичної пам’яті.