"Жити добре" — поняття досить розпливчасте: у людей дуже різні потреби. Якщо брати щось усереднене на кшталт вищої освіти, особистого автомобіля, квартири і періодичних подорожей, виявляється, що все це коштує дуже дорого. Найчастіше без кредитів або іпотеки ці базові речі зовсім недоступні, інформує gazetapo.lviv.ua.
Чому так відбувається: "невидима рука ринку", зловісний світовий Уряд чи якісь об'єктивні причини? Спробуємо розібратися.
У всьому винен капіталізм
Попит народжує пропозицію. Населення Землі велике — відповідно, попит на будь-які товари і послуги теж великий. Автомобілі та нерухомість коштують стільки, скільки люди готові за них платити. Природно, мова не йде про повне задоволення попиту і забезпечення власним житлом і автомобілем абсолютно всіх жителів Землі. Мова виключно про реалізацію наявних одиниць товару. На даний момент охочих купити бетонну коробку за 100 тисяч більше, ніж цих коробок.
"Невидима рука ринку" визначає не тільки ціни на товари і послуги, а й заробітні плати в різних секторах і спеціальностях. "Білі комірці" всіх сортів в середньому заробляють більше людей ручної праці — продавців, прибиральників, будівельників і водіїв. Тому в логіці "ринку" цілком природно, що і вартість навчання на спеціальності "білих комірців" буде вищою, ніж на всіляких слюсарів, кухарів і електриків. У "ринку" такі спотворені погляди тому, що йому не особливо важливо, звідки беруться товари або послуги, — набагато важливіше, хто, кому і в яких обсягах зможе їх продати.
Все це не добре і не погано — така сьогоднішня світова система. В останні роки помітний сильний сплеск "лівих" настроїв: людей дістала нерівність, багато хто знову хоче спробувати побудувати "світле майбутнє для всіх". Проблема в тому, що будувати комунізм, не добудувавши капіталізм, — це як будувати будинок, починаючи з даху. Комунізм або щось на нього схоже — це неминуче майбутнє, але дійти до нього можливо, тільки наситившись розкішшю і надлишками, тільки пройшовши всі фази капіталізму, як це відбувається сьогодні в Скандинавських країнах.
У всьому винен світовий уряд
Можливо, у всьому винен таємний світовий Уряд, що розпорошує нерівність, злидні і ненависть на грядки людських душ. Одні країни і народи воно валить в безпросвітну бідність, інші — підносить на Олімп таким чином, щоб перші, задовольняючись малим, забезпечували надспоживання другим. Хто, якщо не світовий уряд, міг вселити цілому народу безнадію і дурість під виглядом народних прислів'їв і приказок на кшталт: "не жили багато — годі й починати", "убозтво вчить — багатство здуває" і так далі.
Світовий уряд слідує принципу "розділяй і володарюй": він розділяє людство на соціальні класи, культивуючи соціальну нерівність. Багаті живуть в своєму маленькому світі, бідні — в своєму. Діти багатих батьків отримують дорогу освіту і вчаться з собі подібними. Діти бідних батьків приречені на бідність, так як залишаються в своєму середовищі. Для бідних є доступні курорти Чорноморського узбережжя, де вони можуть валятися в горах сміття і ходити по головах один одного. Для багатих є елітні світові курорти, куди бідняку ніколи не потрапити.
Автомобілі коштують не дуже дорого — дорого коштує місце на дорозі. Якщо ви багаті — ви здатні оплатити його і свій час. Якщо ви бідні, то годі й місце займати, нічого віднімати життєвий час у успішних — для бідняків є громадський транспорт.
У всьому винні об'єктивні причини
У всього свої причини. Наприклад, автомобілі дорожчають, тому що збільшуються заробітні плати робітників, ростуть ціни на рекламу, на виробництво запчастин. Ще 20 років тому ми сміялися над китайцями, які за миску рису працювали, — сьогодні середня зарплата китайця вища, ніж у нас. Поступово в світі зникає дешева робоча сила або з'являється необхідність тривалої підготовки і навчання, що теж коштує грошей і вимагає часу.
Якихось 20-25 років тому майже всю Південно-Східну Азію і частину Південної Америки називали one dollar country — "однодоларова країна". Малося на увазі, що турист з країн "першого світу" може відчувати себе королем життя в цих країнах. Один долар був мірилом всього: номер в готелі, екскурсія, обід, жінка зі зниженою соціальною відповідальністю — все коштувало один долар. Такими країнами були Таїланд, Камбоджа, В'єтнам. Сьогодні вони далеко не однодоларові: виріс і рівень сервісу, і потік туристів, а відповідно, і попит.
Собівартість "квадратного метра" значно нижча його ринкової вартості, але квартири просто не можуть коштувати дешево. Якщо всі громадяни швидко і "безболісно" отримають особисту нерухомість, будівельний сектор просто впаде, потягнувши за собою в прірву економіку цілих областей і регіонів. Мідним тазом можуть накритися деякі банки, виробники матеріалів, техніки, приладів. Можливо, запуститься ланцюгова реакція, від якої мало нікому не здасться.
Виною всьому все перераховане
Зазвичай у серйозних проблем багато причин, інакше вони були б вирішені. Вища освіта не може коштувати дешево і не може бути загальнодоступною з багатьох причин.
Наприклад, країні не потрібно, щоб всі громадяни мали вищу освіту. Це не потрібно і з економічних, і з управлінських міркувань. Так, все банально: хтось повинен прибирати вулиці, хтось повинен водити громадський транспорт, стояти за прилавком і кричати "вільна каса!". Крім цього, якщо всі стануть інтелектуалами з "вишкою" і широким кругозором, то з маси перетворяться в безліч індивідів — і як ними управляти? Ще проблема — в нестачі кваліфікованих викладачів, для того, щоб дати вищу освіту всім. Знання коштують грошей. Унікальні знання коштують великих грошей, тому що ними володіють одиниці.
Банки — це кровоносна система держави, і тому державі вигідно, щоб ви не могли купити квартиру відразу, а скористалися послугами банку. Всі ці іпотеки і пільгові кредити на автомобілі — така ж турбота про вас, як фермер піклується про свою овечку, зістригаючи шерсть: він дійсно не хотів би поранити або вбити її, адже незабаром шерсть відросте, і можна буде зістригти ще.