Американські вчені провели дослідження, яке показало, що в кровоносних судинах деяких кардіохворих міститься мікропластик. Його знаходили в бляшках, що відкладаються на стінках сонної артерії. За словами вчених, такі люди в 4,5 раза частіше страждали від інсульту, серцевого нападу або смерті з будь-якої причини, інформує Ukr.Media.
Основна маса виявлених в організмі цих пацієнтів частинок мікропластику — поліетилен, найпоширеніший тип пластику, що використовується в пакуванні для харчових продуктів або, припустимо, в одноразових стаканчиках для кави. На другому місці — полівінілхлорид, або ПВХ.
Учені б'ють на сполох: мікропластик оточує нас усюди, ним забруднені Світовий океан і всі водойми, ним насичене повітря, яким ми дихаємо. А наукових робіт про його шкоду (або, навпаки, нешкідливість) поки що дуже мало.
Але які предмети навколо нас виділяють найбільше мікропластику? Чи несуть загрозу ПНТ-труби, які зараз повсюдно встановлюють у приватні та багатоквартирні будинки, забезпечуючи їхніх мешканців водою?
ПНТ-труби виготовляють із поліетилену низького тиску, що, власне, і відображено в цій абревіатурі. Такі труби, як і багато інших пластикових виробів, дійсно виділяють частинки мікропластику. Це вже доведено.
Але якщо поглянути на статистику, звідки береться мікропластик у Світовому океані (а потім і в людському організмі), то стане зрозуміло, що основним джерелом цього забруднення є зовсім не пластикові вироби, а прання синтетичного одягу. Мікроскопічні пластикові волокна відокремлюються від тканин і змиваються в систему водовідведення, після чого потрапляють до річок, морів та океанів. Саме синтетичні волокна становлять 45-50% усього мікропластикового сміття. За ними йдуть частинки автомобільних шин (внаслідок їхнього стирання об асфальт), частинки дорожнього полотна і фарба. А вже потім — усілякі пластикові предмети, з яких також виділяються дрібні частинки.
Звичайно, під впливом сонця, морської води, інших чинників довкілля такі предмети руйнуються набагато швидше, через що і частинок мікропластику виділяється більше. У цьому відношенні ПНТ-труби виглядають не настільки небезпечними: вони, як правило, пролягають усередині приміщень і тому приховані від сонячних променів. Однак якщо ними подається гаряча вода, виділення мікрочастинок збільшується.
До речі, зараз учені говорять про утворення не тільки мікро-, а й нанопластику. Розмір його частинок варіюється від 1 до 1000 нанометрів.
Загалом мікропластик у нашому житті присутній повсюдно, і ми споживаємо його щодня. Чи небезпечний він? Досі незрозуміло. Проблема в тому, що наукові дослідження дуже складно пов'язати з його реальними джерелами. Той "коктейль" частинок, який отримує людина, у кожного з нас індивідуальний. Він залежить від нашого способу життя, місця проживання, температури навколишнього середовища, навколишнього оточення, добробуту тощо. Усе це в сукупності призводить до того, що об'єктивні дослідження щодо шкоди мікропластику проводити складно.
Проте вони потрібні, і вони, звісно, проводяться. Наприклад, учені вже знають, що частинки полістиролу більш токсичні, ніж частинки поліпропілену. Сподіваємося, таких досліджень буде все більше.