Фото: dpa Евакуація з Маріуполя, оточеного російською армією
Червоний Хрест — одна з міжнародних організацій, які розшукують безвісно зниклих людей. Хто і як шукає мешканців України, з якими зник зв’язок?
Убитий, поранений, полонений? Де мої діти, мій чоловік, мої батьки? Що з моїми братами й сестрами? Такі питання мучать людей, яких торкнулася війна або які рятуються від неї, як нині мільйони мешканців України. Страх втратити контакт із близькими дуже сильний.
«Коли вони не можуть знайти когось із родичів, це призводить до відчаю», — каже Марина Брінкманн. Це стосується не лише українців, а й мешканців інших регіонів, які стали ареною запеклих конфліктів: Афганістану, Іраку, Сирії та інших, де пропонує свою допомогу Міжнародний Червоний Хрест.
Марина Брінкманн очолює міжнародну експертну групу в Німецькому Червоному Хресті в Мюнхені. Її команда зареєструвала 107 запитів на пошук людей із України після 24 лютого 2022 року. Таких запитів дедалі більше. Одні мешканці України втратили контакт із родичами з Маріуполя. Інші — під час утечі через Польщу та Угорщину. Майже кожен п’ятий запит стосується військовослужбовців. Не всі, хто шукає своїх близьких, подали запити до Червоного Хреста, тому насправді число людей, яких розшукують, може бути значно більшим.
За даними Федерального відомства з кримінальних справ Німеччини (BKA) у відповідь на запит DW, від середини лютого в їхній базі даних вказаний як безвісно зниклий 51 громадянин України. Серед них — четверо дітей віком до 14 років. Але йдеться не лише про людей, які втратили зв’язок одне з одним під час війни.
Як Червоний Хрест розшукує людей
Ті, хто намагається знайти своїх рідних через Німецький Червоний Хрест, можуть заповнити онлайн-формуляр, а потім звернутися по консультацію в будь-яку з 90 філій організації в Німеччині. Під час консультації важливо зібрати інформацію, яку знадобиться для пошуку: ідеться про військовослужбовця чи цивільну особу, де людина перебувала, чи могла вона дістати поранення або потрапити в полон. Із усіма даними поводяться обережно й дискретно. Запит перекладають англійською мовою. У регіонах, де триває війна, Німецький Червоний Хрест передає ці запити Міжнародному Комітету Червоного Хреста, а в інших країнах — організаціям-партнерам.
У випадку України агентство Central Tracing Agency (CTA) при Міжнародному Комітеті Червоного Хреста в Женеві збирає всі запити і надсилає їх до представництва МКЧХ в Україні та Росії. «Адже люди тікають від війни в обох напрямках», — каже Брінкманн. Але тим, хто розшукує рідних, треба бути терплячими. Доки тривають бойові дії, пошук не проводять.
Як з’явився Червоний Хрест
Дізнатися про долю близьких, із якими втрачено зв’язок, надзвичайно важливо. Швейцарець Анрі Дюнан, який заснував Міжнародний Червоний Хрест у 1859 році після битви під Сольферіно в Італії, говорив на полі битви з пораненими солдатами та тими, хто помирав, і передавав інформацію їхнім сім’ям. 8 травня, в день народження Дюнана, відзначають день Міжнародного Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. Філії цієї організації існують у 192 країнах світу. Організація принципово займає нейтральну позицію, аби мати доступ до людей, яким потрібна допомога.
Центральне пошукове агентство при Міжнародному Комітеті Червоного Хреста — CTA — існує вже 150 років. У Німеччині Національний Червоний Хрест із 1945 року став однією з найбільших організацій, які розшукують людей, каже керівниця служби пошуку Дорота Дзівокі.
Один із гуманітарних проєктів Німецького Червоного Хреста в Харкові до нападу Росії на Україну 24 лютого 2022 року
Діяльність цієї служби фінансує німецьке МВС. Сюди звертаються дуже часто. У 2021 році служба отримала понад 13 тисяч запитів на пошук людей, про яких нічого не відомо ще з часів Другої світової війни, а також багато звернень про розшук тих, хто безвісно зник у останні десятиліття.
Спецпроект у службі пошуку
Найжахливіше — це невідомість, кажуть люди, які шукають своїх родичів. Саме тому після війни на Балканах у 1990-х роках у Німецькому Червоному Хресті створили проект для людей, які втекли від балканських війн до Німеччини. Вони надали зразки ДНК, описували, в що були вбрані безвісно зниклі та які особливі прикмети вони мали. Дуже часто правду з’ясовують через багато років, наприклад, коли знаходять чергове масове поховання, хоча в такому разі ідентифікувати людину дуже складно.
Так само складно щось з’ясувати про долі людей, які з 2014 року намагалися нелегально потрапити до ЄС морським шляхом. Майже 24 тисячі людей потонули під час спроби дістатися берегів Європи. Ідентифікувати їхні особи можна лише в разі, якщо тіла винесло на берег.
Загалом «ми знаходимо відомості про зниклих у 50 відсотках випадків, але передумова для цього — закінчення бойових дій», — каже Марина Брінкманн. «А якщо ми когось не можемо знайти, це нас дуже засмучує, особливо коли йдеться про дітей або цілі сім’ї», — додає вона. За словами Брінкманн, завжди важливий перший крок — перша консультація. У 2021 році до служби пошуку Німецького Червоного Хреста звернулися 16 тисяч людей.
Джерело: Українська служба DW