Дві знищені та дві пошкоджені електропідстанції — такими є наслідки ракетних ударів 10-11 жовтня по Львівщині з боку Росії. Два дні львів’яни мали перебої з електро-, водопостачанням та проблеми зі зв’язком.
За сім місяців війни Росії проти України Львів вперше переніс потужну ракетну атаку. 10 жовтня Львівщину атакували 15 ракет, сім з яких збили системи протиповітряної оборони. Однак вісім влучили в енергетичні підстанції, через що без електропостачання залишилось 90 відсотків Львова. Внаслідок цього виникли і проблеми з водопостачанням.
«Чотири підстанції в межах області виведені з ладу, і для того, щоб їх привести до пуття, потрібні не дні, а місяці. Це складне обладнання, це трансформатори, яких немає в наявності. Тому важко передбачити завтрашній день», — прокоментував ситуацію на брифінгу міський голова Львова Андрій Садовий.
Через відключення електроенергії у Львові перестав працювати міський електротранспорт: трамваї та тролейбуси зупинились. Не світилась третина світлофорів. Через тимчасову відсутність електроенергії оповіщення у Львові також працювало із перебоями. Тож автомобілям з гучномовцями довелось додатково виїжджати на вулиці: Стрийську, Карла Мікльоша та в мікрорайон Новий Львів.
До 24-ї години 10 жовтня електропостачання та водопостачання практично було відновлено. Але наступного дня ракетні удари з боку Росії повторились — без світла знову залишилась третина львів’ян. Утім, до вечора все знову полагодили. За інформацією комунального підприємства Львівводоканал, для відновлення водопостачання довелось запускати резервні електрогенератори на кількох насосних станціях. Але навіть сьогодні там закликають містян робити запаси води на три дні, оскільки їхня інфраструктура досі у небезпеці.
Реакція львів’ян
Повітряна тривога у Львові 10 жовтня почалась пізніше, ніж у Києві. І багато львів’ян не реагували на неї активно, поки не почали з’являтись перші новини про вибухи у Києві. Ситуація в столиці стала маркером, який змусив і львів’ян переходити до укриттів. Пенсіонерка Надія Стричак розповідає, що найбільше людей до укриття почали приходити вже після перших звуків вибухів.
«Я пішла в сховище, щойно почула сигнал тривоги, бо є страх. Я весь час ходила і ходжу. Відчуваю, що потрібно йти, не лишатись, не бути в хаті. Трапитись може будь-що. Від цього ніхто не застрахований. Ніхто не знає де воно може влетіти чи впасти. Але від початку там людей було небагато», — розповіла DW пенсіонерка. Вона каже, що готова перечекати і перетерпіти незручності через відсутність світла, якщо це потрібно для перемоги.
Утім, під час повітряної тривоги на вулицях залишалось багато роззяв, які продовжували гуляти або розглядати небо, сперечаючись між собою про те, були це вибухи чи робота протиповітряної оборони, було три вибухи чи п’ять? Серед них і львів’янин Петро. «Не ходив у сховище. Там завжди багато людей, сховище переповнене, нема чим дихати, тому не ходжу. Сиджу вдома», — розповів чоловік. Незручності через відсутність електроенергії для нього також не проблема, оскільки вони тривали, за його словами, кілька годин. «Якби кілька діб, то можна було б на щось нарікати, а це можна потерпіти», — додав Петро.
Після відбою повітряної тривоги паніка на вулицях міста не відчувалася, попри те, що до деяких магазинів, які через брак світла працювали на власних генераторах, вишиковувались черги. Здебільшого люди брали хліб і воду. Також усюди на вулицях траплялись люди з великими бутлями води. Однак того ажіотажу, який був в перші дні війни, — не було.
«Коли ми відкрились після тривоги — не було ніякої паніки. Покупців було як завжди. Єдине: більше люди питали про свічки. Може були трохи схвильовані, але не можна сказати, що перелякані. Це не зрівняти з тим, що було 24 лютого», — розповіла продавчиня магазину Олена.
Відсутність зв’язку
Але найбільш неочікуваним випробуванням в ці дні для мешканців Львова стала відсутність мобільного зв’язку. Несподівано на восьмому місяці війни раптом виявилось, що українські мобільні мережі не мають резервного живлення. З 12.00 до 18.00 львів’яни повернулись в 1990-ті, коли спілкуватись можна було тільки за допомогою стаціонарного телефону або особистої зустрічі.
Не допоміг розрекламований на початку війни внутрішній роумінг, який мав допомогти перемикатися між мобільними мережами в разі проблем. Відсутній зв’язок був у всіх мережах. Деякі оператори повідомляли про проблеми і обіцяли, що «відлагодять зв’язок за першої можливості», інші називали відсутність зв’язку дрібницею — мовляв, просто «месенджери трохи перевантажені».
Мешканці відсутністю мобільного зв’язку дратувались найбільше. «Вода, світло — це таке. А те, що ми залишились без зв’язку, — дійсно було дивно і страшно, бо не можна було зв’язатись з рідними. І невідомо було, коли це все закінчиться і коли все відремонтують», — розповів DW львів’янин Михайло Вербовський.
Підсумовуючи наслідки ракетних атак, мер Львова Андрій Садовий зазначив, що вони не залякали, а тільки розлютили львів’ян. «Ворогу важливо залякати людей, але ефект буде зворотній. Буде більше твердості, більше злості, і будемо заганяти їх в барлогу, в тайгу», — сказав мер Львова.
Джерело: Українська служба DW