Повномасштабна війна Росії проти України знищила від 30 до 50 відсотків економіки України.
В Україні з прилавків зникла сіль. Дефіцит утворився після того, як стало відомо, що у квітні держпідприємство Артемсіль зупинило виробництво та вивезло весь запас солі. Також важко знайти в магазинах і гречку, ціни на яку значно зросли. Експерти кажуть, що незабаром зникнуть інші продукти. Корреспондент.net розповідає про подробиці.
Чому зникла сіль і коли повернеться
Ажіотаж на сіль – продукт першої необхідності – виник в Україні два тижні тому, коли офіційно оголосили про припинення роботи державного підприємства Артемсіль, розташоване в місті Соледар Донецької області. Причиною зупинки заводу стали бойові дії, що наблизилися до потужностей підприємства. За повідомленнями представників найбільшого в Європі підприємства-виробника солі, частина співробітників поїхали, а вивезення виробленої солі залізницею стало неможливим через постійні обстріли. Неможливим став і сам видобуток — російські снаряди потрапляли в рудники та склади. За 2021 рік Артемсіль видобула, переробила та відправила споживачам майже два мільйони тонн солі. Близько 1,5 мільйона тонн із них йшло на український ринок. Все, що було видобуто, перероблено та завантажено на склад готової продукції до квітня – вивезли до торговельних мереж. З цього часу Артемсіль законсервована та простоює. Соледарське підприємство забезпечувало потреби України у харчовій солі на 92 відсотки. Солевидобування є також у Солотвиному та Дрогобичі, але виробництво там вкрай нерентабельне. Втім експерти кажуть, що ажіотажний попит, що не відображає справжніх потреб покупців, — саме через штучний попит сіль зникає з полиць, а торгові мережі мають великі запаси та налагоджують імпортні поставки. У міністерстві економіки ситуацію з дефіцитом солі у магазинах називають «класичною панікою» споживачів. «Після анонсу, що Артемсіль зупинилася, попит зріс у 30 разів. Але споживання не зростає у 30 разів. Відповідно, ця сіль осідає у людей вдома. Ми бачимо, що мережі перебудовуються», — каже заступник міністра економіки Тарас Качка і додає, що зараз ажіотаж зменшується. Після тижня ажіотажу навколо солі за цю тему взялися навіть РНБО. У Центрі протидії дезінформації зазначили, що проблеми з сіллю мають, переважно, звичайні покупці, а підприємства, які використовують сіль у виробництві, наприклад, консервів або ковбас, «крім власних запасів солі на складах, уклали додаткові угоди про постачання солі з-за кордону». Перші партії польської солі, як повідомляють великі торгові мережі, вже надійшли до України. Румунська та турецька продукція має надійти у червні. Але, звичайно, її ціна буде вищою, ніж свого часу коштувала продукція Артемсолі — позначиться і дефіцит, і дорожча і складніша доставка. Оглядач аграрного ринку Лариса Гук зазначає, що питання буде саме у ціні, а не в наявності солі. «Ціни на неї (імпортну сіль, — ред.) — близько 20 гривень. Це, звичайно, не 9-10 гривень, як за стандартну довоєнну півторакілограмову пачку Артемсолі, а й не 95 гривень, як подекуди просили за сіль на піку соляного ажіотажу», — цитує експерта ВВС Україна. Експерт каже, що імпортних поставок має вистачити на період літньої консервації, навіть зараз – в очікуванні тяжкої воєнної зими. «Цей момент очікування важкої зими зіграв свою роль. Усі розуміють, що буде складно, і сіль знадобиться для всього — не тільки для консервації, а й для заготівлі риби чи м’яса», — прогнозує подальший розвиток подій Гук. Експерти також припускають, що дефіцит солі – не останній, з яким доведеться зіткнутися українцям у найближчому майбутньому.
Які ще продукти зникнуть із прилавків
Гук припускає, що наступним дефіцитом стануть помідори. «Бо у нас основна маса томатів — це були херсонські томати. Зверніть увагу, що в магазинах вже майже немає томатної пасти, кетчупів», — зауважує експерт і вищі ціни на них. Хоча помідори в Україні вирощують скрізь, саме херсонські були навіть відомі за її межами. І саме на Херсонщину припадає більша частина промислової переробки українських томатів: там працювали великі підприємства з переробки аграрної сировини у пасту, кетчупи та консервацію. Про дефіцит сезонних овочів говорить і представниця однієї із найбільших мереж продуктових супермаркетів Оксана Соржуленко в ефірі загальнонаціонального телемарафону. Це також цибуля, морква, буряк. Здебільшого, їх вирощували у Херсонській та Запорізькій областях, частина яких перебуває під російською окупацією та ведуться бойові дії. Разом із сіллю з прилавків знову почала зникати і гречка. «Традиційно, попит на сіль призводить до підвищення попиту і на гречку. Ці продукти поряд з борошном входять до категорії так званого «синдрому ажіотажу», — цитує LIGA.net представника однієї з великих мереж супермаркетів в Україні. Дефіцит протримається до початку нового врожаю, а це кінець серпня – початок вересня, кажуть виробники та ритейлери. «Україна не імпортує зараз гречку. Тому й дефіцит буде до початку збирання врожаю», — каже Володимир Рубан, керівник відділу зовнішньо-економічної діяльності у компанії Терра, яка займається виробництвом продуктів із зернових. В Українському клубі аграрного бізнесу кажуть, що на відсутність гречки на полицях магазинів вплинув підвищений попит як до війни, на тлі заяв про швидкий її початок, так і після початку — за місяць українці викупили обсяги 3-4 місяців. Гречка не має попиту у світі, крім країн колишнього радянського табору, тому імпортувати її нема звідки. Проте експерти кажуть, що Україна сама впорається із внутрішнім попитом. За даними Мінагрополітики, станом на 26 травня вже засіяно 57,7 тисячі гектарів гречки або 70 відсотків від минулорічних посівних площ. До того ж, посівна ще триває. Ціни зі збиранням нового врожаю, швидше за все, стануть нижчими, прогнозує Рубан. «На ринок прийдуть виробники та торговці, які створять конкуренцію, що дозволить дещо зменшити ринкову ціну на кілька місяців», — зазначає експерт. Проблеми можуть виникнути з оцтом, сировину для якого виробляє Сєвєродонецьке об’єднання Азот. Підприємство припинило роботу через бойові дії ще в перші дні повномасштабного вторгнення Росії. Тоді зупинили усі ключові цехи, припинили виробництво. Залишки готової продукції та хімікати вивезли з території підприємства за межі Луганської області. З того часу керівник Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай неодноразово повідомляв про обстріл Азота російськими окупантами і навіть назвав завод «майже знищеним». На сьогодні під контролем окупантів перебуває близько 80 відсотків Сєвєродонецька.