А. Залівський: Ми працюємо над розвитком альтернативної »зеленої» енергетики в нашій громаді.

Мер Червонограду, що на Львівщині, розповів журналістам про закриття копалень і справедливу трансформацію шахтарської громади. А також – яке майбутнє чекає на місто без видобутку вугілля.

Червоноградська громада стала пілотною в рамках реалізації проєкту справедливої трансформації вугільних регіонів. Структурні зміни вдається впроваджувати протягом останніх трьох років, навіть попри повномасштабне вторгнення Росії. Проєкт реалізовують за сприяння уряду Німеччини. Реформування громади передбачає кілька головних напрямів. Серед іншого – дати місцевим мешканцям можливість реалізації себе в майбутньому. Проєкт також враховує і перепрофілювання економічного життя самої громади. У випадку Червонограду місцевий бюджет не має катастрофічної залежності від видобувної промисловості. Її частка в доходах кошторису міста становить близько чверті, що відносно не багато. На самих державних шахтах, які розташовані на території громади, ситуація є скрутною. Копальні накопичують борги за комунальні послуги та невчасно сплачують земельні податки. Є заборгованість і за зарплатами. Скажімо, за минулий рік із шахтарями «Львіввугілля» розрахувалися лише наприкінці січня 2024 року. Разом з тим підприємству не вистачає працівників. Повідомили, що задля збільшення видобутку потрібно було близько тисячі нових кадрів. Україна на офіційному рівні обрала шлях до відмови від використання вугілля. Якщо говорити про використання викопного палива у виробництві електроенергії, то йдеться про 2035 рік. А російсько-українська війна, ймовірно, значно пришвидшила цей процес. Після масованих обстрілів, що активізувалися з 22 березня, теплова генерація зазнала колосальних втрат. Яким чином Червоноград прагне привабити інвестиції, чому «зелена» енергетика стала пріоритетом для вугільної громади журналісти розпитали у мера Червонограду Андрія Залівського. – Якою зараз є ситуація з шахтами у вашій громаді? – На території нашої громади розташовано п’ять шахт, одна – в сусідній громаді. А також є шахти, які закрилися. Зокрема, №1 «Великомостівська», яка є в проєкті справедливої трансформації. Щодо її закриття працюємо за допомогою GIZ, уряду Німеччини, який дає частково кошти на певні процеси, пов’язані із закриттям цієї шахти. Готується вся необхідна документація. Зараз шахта перебуває в стадії ліквідації. Що таке трансформація? Це насамперед підготовка території до того моменту, коли відбудуться структурні зміни, зокрема закриття більшої кількості шахт. І для того, щоб ми були готові до прийняття нових цікавих бізнесових ідей, інвестицій, інновацій і територія могла жити, коли станеться відмова від викопного палива. – Наскільки зараз громада залежить від вугільної галузі, скільки людей працюють на шахтах і яка частка доходів бюджету? – Станом на сьогодні в державному підприємстві «Львіввугілля» працюють понад 6 тисяч працівників. Щодо місцевого бюджету, то в нас надходження від шахт становлять у середньому 20-25%. Це надходження від ПДФО, інших платежів з вугільних підприємств до бюджету. Громада від них залежить, але не так, як у деяких інших мономістах, де рівень доходів від шахт сягає 70-80%. У нас набагато краща ситуація в цьому плані. – Скільки працівників зараз можуть залишитися без роботи через закриття шахт? – Коли закривали шахту «Великомостівська», то частина людей вийшли на пенсію, а велика частина людей, які хотіли працювати, перейшли на інші вугільні підприємства. Тобто такого соціального вибуху, великого безробіття чи іншого не було. Ми маємо також інші шахти, які були закриті в попередні роки. Ці території не всі нам передані. І тому для нас це теж є виклик, проблема, бо ці території треба загосподарювати, а поки що ми цього робити не можемо. – Скільки загалом уже є закритих шахт? – Усіх закритих шахт у нас вже є шість. – Потенційно процес закриття шахт триватиме й надалі, скільки працівників можуть залишитися без роботи? – Точної кількості, скільки людей залишаться без роботи – не скаже ніхто. Тому що невідомо, чи всі шахти будуть закриті. Скільки буде закрито, в який спосіб буде закрито, скільки потрібно буде працівників для підтримки діяльності тих підприємств, які залишаться чи на базі території шахт? Тобто це складне питання, поки що на нього відповіді не дасть ніхто. До того ж, чи виконає Україна до 2035 року зобов’язання про відмову від вугілля, які були взяті? Теж запитання. Ми не закриваємо шахту, ми лише готуємося на випадок, якщо таке станеться. – Чи мають шахти, розташовані на території громади, борги? – Перед міським бюджетом борги є, це недоплачений податок за землю. А також – заборгованість перед комунальними підприємствами, які раніше надавали їм послуги. Це водоканал, теплокомуненерго. Перед комунальними підприємствами борги за використане, надане їм водопостачання, а також за теплопостачання в ті споруди, якими вони користувалися чи користуються. Деякі борги тягнуться ще з 2013 року, вони не є погашені. – Яке майбутнє ви бачите для своєї громади? Що може стати альтернативою шахтам? Можливо, «зелена» енергетика? – Так, звичайно, ми працюємо над тим. Зараз є розробки індустріального парку – в селі Сілець. А також є території, які втрачені для сільського господарства, бо частина з них є підтоплені. Ми плануємо в перспективі, щоб там були сонячні електростанції, так звані Energy Storage, тобто накопичувачі електроенергії, яку потім можна передавати чи з цієї електроенергії виготовляти «зелений» водень. Також є території колишньої шахти №5 «Великомостівська», яку ми розглядаємо як інвестиційний майданчик з переробки вугільних териконів, із залучення інвестицій під, можливо, будівельне підприємство та інше. – Чи цікавиться цими проєктами бізнес? – Є ділянки, які є інвестиційно привабливі, якими вже цікавиться бізнес. Зокрема, під машинобудування, під переробку сільгосппродукції. Бачимо, яка картина зараз була на кордонах, можливо, вигідніше сільгосппродукцію переробляти тут, створювати додану вартість і тоді реалізовувати. – Якщо повернутися до теми справедливої трансформації регіону, то які, на вашу думку, професії стануть важливими для громади? – У Гірничо-будівельному ліцеї міста функціонує спеціальність «електромонтер з ремонту та обслуговування сонячних панелей». Зараз буде відкриватися Центр альтернативної енергетики, де вже готуються і планують у більшій кількості фахівців з альтернативної енергетики для майбутньої галузі, яка в перспективі, я думаю, буде мати дуже велике застосування і перевагу. Побувавши на одній з конференцій в Берліні, я побачив тенденції, які є тепер. Тобто відмова від викопного палива поставлена у пріоритет. Кожна країна намагається виконати план набагато швидше. І оскільки наша країна підписала ці угоди – відмовитися від вугілля до 2035 року, – значить процес неупинно рухається. І ми маємо не запізнитися, щоб ті, хто будуть після нас, не сказали, що попередники нічого не зробили. Тому ми напрацьовуємо для того, щоб підготувати громаду до тих змін, які можуть бути, щоб у нас був плавний перехід і люди не відчули ненадходження коштів у бюджет громади. – Як саме це зараз відбувається? – Наприклад, виділення земельних ділянок для потенційних інвесторів. В індустріальному парку передбачені певні податкові пільги для бізнесу, який буде там працювати. Якщо ми говоримо про «зелену» енергетику, то в нас є можливість зменшити податок на землю, якщо це будуть великі території під енергетику. Плюс це є близькість до кордону, це хороша логістика і хороше розташування. Також спільно з GIZ хочемо розробити план просторового розвитку, щоб уся територія громади була оцифрованою. Щоб для будь-якої заявки бізнесу інвестувати в ту чи іншу територію в межах громади ми мали всю необхідну документацію. Це набагато спростить і видачу дозволів. А ще запровадили систему енергетичного менеджменту. Ми зараз аналізуємо споживання енергоносіїв. І в перспективі будемо бачити, які будівлі потребуватимуть енергоощадності насамперед, а які – у подальшому. Ми вже поміняли часткове обладнання на наших водозаборах, економія використання електроенергії сягає від 13% до 18%.

ua-energy.org

Джерело

Exit mobile version