Конкурс із тінню: як у Шептицькому обирали директора міської лікарні
26 січня у стінах Шептицької міської ради відбувся черговий етап конкурсного відбору керівника КНП «Центральна міська лікарня». Формально — це мала бути відкрита і прозора процедура, фактично ж засідання залишило більше запитань, ніж відповідей.
На етапі заслуховування програм розвитку медзакладу комісія працювала лише з одним претендентом — Ігорем Грондзалем. Відсутність альтернативних кандидатів уже сама по собі викликає сумніви щодо реальної конкурентності конкурсу.
Ще до початку презентації голова комісії та керівник міського відділу охорони здоров’я Мирослав Пущик озвучив позицію міського голови Андрія Залівського: у разі перемоги кандидат не отримає підписаного контракту. Причина — порушення, виявлені під час подачі документів. Така заява, зроблена публічно перед початком голосування, поставила під сумнів сам сенс подальшого розгляду кандидатури.
Під час виступу Ігор Грондзаль презентував перелік завдань на найближчий рік — від автономного водопостачання та ремонту укриттів до встановлення ліфта в Центрі психічного здоров’я. Також було озвучено наміри отримати додаткові пакети фінансування від НСЗУ, зокрема для лікування інсультів.
У довгостроковій перспективі кандидат пропонував масштабні структурні зміни: перенесення реанімації на перший поверх, створення сучасного операційного блоку, закупівлю дороговартісного обладнання для онкологічного відділення. Окремо пролунала ідея об’єднання кількох лікарень регіону в одне територіальне медичне об’єднання.
Члени комісії ставили запитання щодо кадрової політики, джерел фінансування, управлінського досвіду, наукових досягнень та знання мов. Втім, навіть за наявності зауважень і публічно озвучених порушень, більшість комісії все ж підтримала кандидата.
У підсумку за рекомендацію Ігоря Грондзаля як переможця проголосували семеро членів комісії. Голова комісії висловився проти, ще двоє учасників утрималися. Такий результат виглядає щонайменше суперечливим на тлі заяв про незаконність окремих етапів конкурсу.
Ситуація довкола відбору директора лікарні вкотре демонструє системну проблему: формальні конкурси часто перетворюються на процедуру «для галочки». Порушення, подвійні стандарти та відсутність реальної відповідальності ставлять під загрозу довіру громади не лише до конкретного рішення, а й до всієї системи управління медичною сферою.
За таких умов питання залишається відкритим: чи може заклад охорони здоров’я, який починає новий етап з процедурних порушень, розраховувати на ефективне і доброчесне управління в майбутньому.