Новини Дрогобич Освіта У Дрогобицькому університеті відкрили авдиторію адвоката та громадсько-політичного діяча Володимира Ільницького
У Дрогобицькому державному педагогічному університеті імені Івана Франка на факультеті історії, педагогіки та психології за сприяння Центру досліджень адвокатури і права Національної асоціації адвокатів України та Ради адвокатів Львівської області відкрили навчальну авдиторію адвоката, доктора права, видатного громадсько-політичного та культурно-освітнього діяча Дрогобиччини Володимира Ільницького (1887-1942). Тут встановлені стенди з інформацією про діяльність правника, а також інформаційні стенди про адвокатів Галичини довоєнного періоду.
Відкриття авдиторії, яке відбулося сьогодні, 16 грудня, пройшло за участі ректорки ДДПУ ім.І.Франка Валентини Бодак, проректорки Вищої школи адвокатури, керівниці Центру досліджень адвокатури і права Національної асоціації адвокатів України Ірини Василик, декана факультету історії, педагогіки та психології Ореста Гука, професора, завкафедри історії України та правознавства Василя Ільницького, старшої наукової співробітниці відділу нової історії України Інституту українознавства ім.І.Крип’якевича НАН України Наталії Мисак, заступниці директора державного архіву Львівської області Галини Кордіяки, директорки Музею “Дрогобиччина” Алли Гладун.
Захід розпочали з- виконання державного гімну та хвилини мовчання за полеглими Героями
В онлайн-форматі до заходу доєдналися професор, завкафедри історії держави, права та політико-правових учень ЛНУ ім.І.Франка Ігор Бойко, онуки Володимира Ільницького Роксоляна Сливинська та Олег Ільницький, які проживають у Канаді.
На заході також були присутні викладачі університету, адвокати Дрогобича, родичі Володимира Ільницького з Дрогобича, депутат Львівської обласної ради Сергій Оленич, краєзнавці, освітяни.
Ректорка Дрогобицького педуніверситету Валентина Бодак подякувала Національній асоціації адвокатів України в особі Ірини Василик та Раді адвокатів Львівської області за втілення просвітницького проєкту у стінах факультету історії, педагогіки та соціології.
“Видатна постать Володимира Ільницького стане для багатьох відкриттям. Він був успішним у правничій сфері. Але його різностороння діяльність свідчить про особливу місію в той час – прагнути щось змінити в житті міста на краще. Для студентів буде важливо відкривати для себе масштаби діяльності Володимира Ільницького”, – зазначила Валентина Бодак.
Відтак доповідачі-науковці не лише ознайомили присутніх з біографією Володимира Ільницького, наголосивши про його роль у суспільно-політичному, культурному, освітянському житті тогочасної Дрогобиччини, але й розповіли про розвиток правничої галузі кінця 19-початку 20 ст.ст. в контексті історичної доби. На заході йшлося про українських адвокатів, суддів та нотаріусів Дрогобича, а також місце і роль випускників юридичного факультету Львівського університету (тепер ЛНУ ім.І.Франка) у становленні інституту адвокатури в Україні.
Варто зазначити, що Національна асоціація адвокатів України досліджує джерела зародження адвокатури по всій Україні, повертаючи сучасникам незаслужено забуті імена видатних постатей – лідерів і державників. Адже саме адвокати на зламі 19-20 століть та в міжвоєнний період були тією рушійною силою, яка задавала рух суспільним процесам, саме адвокати були засновниками перших кооперативів, страхових компаній та земельних банків, саме адвокати ставали політичними лідерами і вели за собою маси.
Лише у Дрогобичі, окрім Володимира Ільницького, який обирався на посаду 2-го бургомістра та був членом чи не всіх чинних на цей час українських товариств, працювали такі відомі адвокати-державники як Степан Витвицький, який згодом став президентом УНР в екзилі, та Ярослав Олесницький, який проголошував Акт Злуки у 1919 р. у Києві. Активну участь у боротьбі за українську незалежність брав уродженець Дрогобича адвокат, громадський діяч доктор Олекса Коссак – йому також присвячено окремий стенд в авдиторії.
Як розповіла під час виступу Ірина Василик, стратегія діяльності очолюваного нею Центру досліджень адвокатури і права НААУ передбачає глибше вивчення правничого руху на Львівщині і в Дрогобичі зокрема, а відкриття авдиторії у Дрогобичі – це лише перший крок.
“У плані досліджень Дрогобич має великий потенціал, адже саме сюди через бурхливий розвиток нафтовидобувної промисловості на зламі століть їхали працювати адвокати. Важливим чинником розвитку адвокатського руху було й те, що тут працював повітовий суд. У співпраці з науковцями Дрогобицького університету та львівськими архівістами ми можемо досліджувати значно глибше, аніж кінець 19 століття. Разом ми зможемо заповнити ті лакуни, які до сьогодні ще не вивчені. Лише історія Володимира Ільницького вартує написання окремої дисертації та книги”, – наголосила Ірина Василик.
За словами професора Василя Ільницького, сучасні мешканці регіону небагато знають про вклад адвокатів і Володимира Ільницького зокрема у розвиток українського руху на Дрогобиччині. Науковець багато років досліджував біографію правника, але лише цього року йому вдалося віднайти в архівах кримінальну справу, заведену НКВС при арешті Володимира Ільницького. Справа під номером 53 свідчить про те, що адвокат був серед перших, кого мала на меті ліквідувати радянська каральна машина. Спочатку був арешт – 2 жовтня 1939 року, і лише через кілька тижнів, 28 жовтня, вийшла сама постанова про арешт. Так поспішали… І хоч пред’явити Володимиру Ільницькому червоні зайди так нічого і не змогли, вину його не довели, але на волю вже не відпустили – лише через багато років його син Степан довідається, що батько загинув у засланні на Донеччині у травні 1942 року.
“Історія Володимира Ільницького – це чергове нагадування про радянську репресивно-каральну політику на окупованих західноукраїнських землях”, – зазначив Василь Ільницький, який окрім доповіді також модерував захід.
Історична довідка про Володимира Ільницького
Володимир Ільницький народився у 1877 р. в Підгайцях на Тернопільщині в українській національно свідомій сім`ї. Виховувався в національно-патріотичній атмосфері. Отримав добру освіту (закінчив гімназію у Львові та правничий факультет Львівського університету), після закінчення якого розпочав адвокатську практику в канцелярії адвоката Шайне у Дрогобичі. Остання спеціалізувалася на резонансних нафтових справах. Виконуючи сумлінно свою роботу, Володимир Ільницький здобув авторитет кваліфікованого адвоката в Дрогобичі. Це дозволило йому в 1917 р. відкрити свою адвокатську контору і стати головним адвокатом з нафтових справ.
Володимир Ільницький був серед засновників та активних учасників усіх тодішніх українських товариств у Дрогобичі, зокрема української спілки для пошуку й експлуатації нафти поза Бориславським басейном, туристично-спортивного товариства “Підгір`я”, яке з 1935 р. змінює назву на “Ватра”.
У 1920 р. Володимир Ільницький був обраний другим заступником бургомістра Дрогобича- посада була зарезервована для українців. Одержував за цю роботу 1100 злотих, і регулярно віддавав їх на потреби “Рідної Школи”.
З 1923 до 1930 року В.Ільницький – голова громадського комітету з побудови Дрогобицької приватної гімназії “Рідна Школа”. Тісно співпрацював із читальнями “Просвіти”, був засновником і найактивнішим членом товариства “Підойма”, яке об`єднувало українських бруттівців та захищало їх правові інтереси, фінансово допомагало “Рідній Школі”.
У 1925 р. Володимир Ільницький вступає в Українське національно-демократичне об`єднання (УНДО) – найбільше політичне об`єднання, яке брало активну участь у виборах до польського парламенту. В основі програми УНДО було створення самостійної Української держави, забезпечення економічного підґрунтя націоналістичного руху, його ідейного й організаційного згуртування. Однак через прагнення частини членів УНДО до співпраці з поляками, інші національно-свідомі учасники, серед яких і Володимир Ільницький, вийшли з Об’єднання та вступили у Фронт національної єдності. ФНЄ зайняв жорстку позицію стосовно Польщі, відстоюючи виконання нею міжнародних зобов`язань перед українцями.
У 1939 р., після окупації Дрогобича радянськими військами Володимира Ільницького було звинувачено як ворога робітничого класу. На думку слідчих і прокурора, Володимир Ільницький як «соціально небезпечний елемент» підлягав ув’язненню у виправно-трудовому таборі. Після Другої світової війни синові Степану вже з-за кордону за допомогою Червоного Хреста що батько був засланий в м.Старобільськ Донецької області, де 12 травня 1942 р. загинув. Реабілітований 25 вересня 1989 року.
Віра ЧОПИК, фото авторки