Існує ознака, за якою можна визначити людину, яка залишить вас у скрутну хвилину. Вона, можливо, непогана людина. Навіть майже хороша. Не зла і не підла загалом. Але вона може вчинити підлий вчинок і навіть зраду, інформує Ukr.Media.
Вона відмінно вміє себе виправдовувати і вправно перекладати відповідальність на інших людей або на обставини. Це і є головна ознака. Така людина заздалегідь себе виправдала. За все одразу. Вона відмінно це вміє робити.
Вона м'яко скаже у разі чого: "поміркуй сам, у мене були такі обставини, що я не міг стати на твій бік. Я не міг прийти, ти ж доросла людина і це розумієш. Я був змушений зрадити тебе, та й не зрада це взагалі". Вона почне звинувачувати інших. А потім почне звинувачувати вас: навіщо ви не хочете по-дорослому подивитися на речі і проявляєте максималізм? А потім знецінить ситуацію і скаже: "а що, власне, сталося? Нічого особливого не сталося". Але головне — самовиправдання і перенесення відповідальності. Ось це головна ознака. Навіть якщо мова дійсно про дрібницю: не прийшов, не зробив, не віддав те, що повинен був віддати… Сам по собі вчинок дріб'язковий, але виправдання насторожують.
"Я забув, вибач", "я злякався і промовчав", "я розгубився", "я втратив гроші, пробач!", — цього не дочекаєтесь. Але лавина виправдань почнеться відразу. І виправдання перейдуть у звинувачення. Ви ж і залишитеся винні. Або інші люди. Але сама людина ніколи не визнає свою провину.
Є легенда про те, як пророк збирав жителів міста у військовий похід на ворогів. Треба було захистити місто від набігів. Усі чоловіки зібралися і пішли битися, крім вісімдесяти осіб. Ці злякалися і за майно злякалися, за свої крамниці та багаті будинки. І за своє життя. Ось і сховалися серед жінок, старих і дітей. Потім воїни з перемогою прийшли додому. І ці вісімдесят осіб стали відповідати — чому вони не пішли захищати місто? Більшість знайшли собі виправдання, тисячі виправдань: раптова хвороба, слабкість у ногах, дружина народжувала, дитина захворіла, пожежа почалася, — різні виправдання громадили одне на одне ці люди. Дуже красномовно. І лише троє щиросердно зізналися, що злякалися. Їм соромно, але вони просять їх покарати справедливо. Їм немає виправдання.
І ось цих трьох городяни пробачили. Два місяці їх уникали і не спілкувалися. Але ці троє проявили каяття і всім допомагали, ділилися, спокутували провину як могли. І потім погане забулося. А пророк сказав: той, хто чесно визнає провину і не шукає виправдань, — гідна людина. Вона здатна виправити помилку. І наступного разу вчинить правильно. Так і вийшло. А лицеміри невиправні. І вони знову зрадять, тому що заздалегідь знайшли виправдання. Вони себе заздалегідь виправдали, а вже потім вчинили низький вчинок.
Спочатку людина виправдала себе, а потім зрадила. "Мене на це штовхнули обставини, я випив, мені потрібні враження, зрада — це нормально, всі так роблять, зрештою, я жива людина!". Ось так виправдав себе, а потім зрадив.
Спочатку виправдав себе: "мені дуже потрібні гроші, якщо навіть я їх не віддам, нічого страшного, у нього все одно ці гроші зайві. А мені дуже треба, тому я візьму і не віддам. Або віддам, коли розбагатію!". А потім уже взяв і не віддав.
Спочатку виправдав себе: "а що такого? Мені ж потрібна ця посада. Начальник і так косо дивиться на колегу і готовий його звільнити. Якщо я трохи підштовхну ситуацію і перебрешу слова колеги на адресу начальника, так це просто трохи прискорить процес. Колега сам винен, що базікає направо-наліво!"…
Виправдання і звинувачення — ось ознака того, хто вас підставить і залишить у скрутну хвилину. Тому що такій людині не доведеться боротися з совістю, вона з нею давно домовилася, досягла повного розуміння. А якщо людина не виправдовується, визнає провину і намагається виправити те, що накоїла, — це нічого. Це нормальна поведінка. І помилку можна пробачити, якщо вона виправна…