18 січня віряни святкують Водохресний Святвечір (Надвечір’я Богоявлення або Голодна кутя). На Бойківщині з давніх-давен існували свої традиції щодо святкування Водохресних свят. Зранку прокидається сім’я, і вже кожен знає, що йому потрібно зробити. Господар поспішає до церкви – в цей день під час богослужіння освячується вода, яка є важливою складовою святовечірнього столу, і саме з неї сім’я починатиме вечерю.
Обов’язковим в цей день є відвідування померлих родичів. Хтось із членів сім’ї іде на кладовище та запалює свічки й молиться на могилах своїх рідних.
Господиня встає вдосвіта і починає готувати вечерю. Кожен, від малого до старого, бере участь в приготуваннях. Хтось тре мак на кутю, дівчата допомагають готувати страви, а хлопці пораються по господарству – носять воду, дрова та годують худобу. Намагалися впоратися завчасно: вважалося, як швидко сім’я буде готова до вечері, так само швидко весь рік вправлятиметься з польовими роботами.
За традицією готують дванадцять страв, які символізують дванадцять апостолів та кількість місяців у році. На стіл кладуть часник, мед, рибу, вареники, голубці, грибну юшку, капусту, узвар, борщ, пампушки, грибні вушка. Головною ж стравою є кутя. Всі страви обов’язково мають бути пісними – цього дня дотримуються строгого посту.
Під час приготування вечері бойки мають ще одну традицію – обсівання дому пшеницею та освяченою водою, щоб дім був завжди під опікою Бога. Також цього дня господиня наносила на стіну над дверима хрестики із тіста. Такі хрестики ще й досі можна подекуди побачити в дерев’яних помешканнях старожилів.
Перед Водохресною вечерею у гірських селах Дрогобиччини подекуди також був звичай йти вмивати обличчя до ріки – щоб весь рік бути зоровими. Це в основному робили старші діти, решта ж членів родини вмивалися в хаті або біля криниці.
Коли на небі з’являється перша зоря, сім’я промовляє молитву до Бога. Після молитви всі п’ють святу воду, бо вірять у її цілющі властивості. Відтак сім’я сідає до столу. На столі, де вже стоїть дідух від перших різдвяних свят, запалюють також свічку, промовляючи «Святі Ангели-архангели, просимо вас до вечері». Промовляючи це, наші предки вірили, що душі померлих родичів будуть цього вечора присутні з ними. Саме для душ померлих після вечері залишали страви й до ранку не прибирали нічого зі столу. Старші люди казали, що це «на полазника».
Першою споживали кутю. Вона є головною стравою на столі, бо символізує, добробут, здоров’я, багатство. Господар підкидував першу ложку куті до стелі, промовляючи: «Сійся, родися, жито, пшениця, всяка пашниця – щоби родило в землі, щоби було на столі». Вважалося, що чим краще пристане кутя до стелі, тим кращий буде врожай. Починається трапеза. Часник споживали, замочивши його в мед, лушпиння не знімали – щоб у лісі “блуд не чіпав”. Обов’язково залишали частинку зубчика часнику та ставили його під обрус на кут столу, для захисту оселі від всякої нечисті.
Відтак господиня подає по черзі інші страви, за столом колядують та щедрують. На Бойківщині, на відміну від багатьох інших регіонів, була традиція щедрувати саме на Водохресні свята. Та й самий Водохресний Святвечір, в деяких селах Східницької громади, в “доінтернетні часи” називали Щедрий вечір.
Також в гірських селах Дрогобиччини мешканці згадують, як ще одно-два десятиліття тому після вечері діти залазили під стіл та імітували звуки свійських тварин й птиці – гавкали, мукали, бекали, кукурікали, кудкудакали, гелготали, крякали, нявкали. Робилося це для того, аби вся ця живність добре велася на господарстві. Також, щоб добре доїлася корова, перед вечерею під стіл ставили повне відро води.
Далі малеча бралася шукати у сіні на долівці лісові горіхи, яких щедро заздалегідь насипали батьки. Після вечері дорослі знову поралися по господарству та готувалися до Богослужіння, яке на Водохреща звершували дуже рано. А діти йшли колядувати, адже це передостанній день коляди, тож треба поспішати! Основною колядою цього вечора була “Ой, на річці на Йордані, золотий хрест вишиваний”.
Народні прикмети на 18 січня:
Йде сніг на Водохресний Святвечір — буде хороший врожай зернових;
Небо вночі тьмяне, зірок не видно — восени буде мало грибів;
На небі яскраві зірки — будуть добре плодитися ягнята;
Багато снігу на деревах — до хорошого урожаю меду та плодів;
Марія КУЗЬМІН, фото – Фотографії старого Львова
