Ліда Рибіна до війни працювала адміністраторкою у спортивному комплексі. 
Коли почалася війна, там облаштували прихисток для переселенців. Про це пише Евакуація.City
"Там треба було перетягнути гантелі, облаштувати спальні місця. Ми закрили зал і відкрили територію, де б могли жити внутрішньо переміщені. Майже одразу почали приїжджати люди", – згадує Ліда.
У перші тижні дівчина приходила на 8 ранку та залишалася у прихистку до 21:00. День починався із зарядки та загальних зборів. О 10:00 починалося щоденне прибирання, а о 13:00 – обід.
Їжу готували у львівському ресторані "Антрекот". Закупляти продукти доводилося самостійно. Заклад надавав місце, також працівники "Антрекоту" готували їжу з продуктів, які привозили, на волонтерських засадах.
Для переселенців у прихистку організовували різні події, запрошували арт-терапевтів, музикантів, митців.
"Між обідом та вечерею регулярно приходила психотерапевтка. Часто люди казали, що їм це не потрібно, але це не так: їм потрібна була допомога та підтримка. Тож ми запрошували долучатися до занять, підштовхували поговорити", – каже Ліда.
Прихисток Differ Dim існував до травня, дві частини зали функціонували як житло для переселенців, а одна – як спортзал. Однак комунальні платежі були дуже високими, а донатів від благодійників не вистачало. Також на початку повномасштабної війни знизили ціну на оренду на 50%, а вже в червні знову підняли. Тож власники вирішили повністю відновити заняття в залі.
За час роботи із переселенцями Ліда помітила, що деякі з них на новому місці швидко адаптуються до умов, знаходять нову роботу і друзів, іншим через стрес потрібно більше підтримки, хтось – зловживає допомогою.
Частині переселенців після того, як прихисток закрили, волонтеркам довелося винайняти квартиру. Варіанти шукали у знайомих, тож оренда обходилася дешево – до 3-6 тисяч гривень.
"Розумію, що деякі люди не можуть про себе подбати через стрес. Щоб їм допомогти, ми створили благодійну організацію "Інші". Вже оформили її і знайшли приміщення", – розповідає Ліда.
Разом із іншими волонтерками Differ Dim вона планує відкрити інший прихисток, але більш продуманий: там не лише можна буде отримати спальне місце, а й реалізувати свій проєкт.
Наразі дівчата шукають фінансування для проєкту, для цього подаються на гранти та спілкуються з меценатами. Вони вже знайшли приміщення, однак можуть втратити його, бо не мають чим заплатити орендну плату. Попередньо відкриття прихистку планували на серпень, однак поки точна дата невідома.
Вони вже створили благодійний фонд, зібрали команду та створюють соцмережі
На існування прихистку потрібно 6 тисяч доларів (220 тисяч гривень) на місяць.
Переселенцям, які захочуть отримати місце у центрі, запропонують заповнити коротку гугл-форму. Потрібно буде розповісти про себе, готовність до змін та особистісного розвитку, готовність до популяризації української мови та культури.
"Нам цікаві люди, які мають ідеї і хочуть їх втілити, щось створювати. Локомотивчики, які будуть тягнути інших", – каже Ліда.
Жити у прихистку "Інші" можна буде два роки. За цей час людина повинна буде придумати та реалізувати ідею власного бізнесу або долучитися до якоїсь ініціативи інших. Попередньо кожному надаватимуть окрему кімнату, також у прихистку буде конференц-зал, зал для соціального бізнесу, рецепція та інші приміщення.
З переселенцями працюватимуть професіонали, які допоможуть з отриманням кредиту чи гранту на ідею, а HR–и допоможуть оформити резюме чи пройти співбесіди.
"Люди, які шукали роботу в східних регіонах, часто не знають, як це зробити у Львові. Ми будемо допомагати їм", – каже Ліда.
У межах проєкту Ліда прагне реалізувати і свою ідею – шити іграшки. Для цього використовуватиме cтарий одяг, який переселенці залишали в прихистку.