Бідна людина прийшла до талановитого скульптора, чиї скульптури мали великий попит, інформує Ukr.Media.
«Ти такий багатий! У тебе стільки скульптур купують по всій країні і не тільки! Чому ти не ділишся із мешканцями нашого маленького містечка. Тобі що шкода? Ти один із найбагатших людей у місті. Подивися на м'ясника, він щодня віддає шматки м'яса, що залишилися тим, хто не може собі дозволити їх купити. Подивися на пекаря, який щодня роздає хліб бідним. А ти⁉️ Ти чому ні з ким не ділишся…»
Скульптор нічого не відповів, лише посміхнувся та продовжив роботу над своєю новою скульптурою.
Своєю мовчанкою він образив бідну людину, яка зі злобою пішла геть поширювати чутки містом про скупого і жадібного скульптора.
Коли скульптор тяжко захворів, майже ніхто не прийшов йому на допомогу. Він тихо помер на самоті. У своїх грошах.
Через місяць м'ясник перестав ділитися м'ясом із бідними жителями міста. І пекар чомусь теж перестав. Люди були здивовані…
Вони спитали їх: «Що трапилося?», а ті відповіли:
«На жаль, помер скульптор. Це саме він нам давав щомісяця гроші, щоби ми допомагали бідним. Просто просив нікому про це не казати»
Люди в місті були вражені і відчули глибоку повагу до покійного скульптора. Вони зрозуміли, що справжня доброта не завжди на очах, і що судити про людину з чуток та зовнішніх проявів — велика помилка.
Відтоді жителі міста стали більш уважними один до одного і не поспішали робити поспішні висновки про своїх сусідів. Вони навчилися цінувати не тільки видимі жести доброти, але й ті, що залишаються за лаштунками.
Ця історія стала нагадуванням усім, що справжня щедрість і доброта не шукають похвали та уваги, і що справжній характер людини може бути прихований за простою посмішкою чи мовчанням.