Фото: АР Під ударом опинилися велетні німецької економіки
Епоха дешевих енергоносіїв з Росії та великої кількості замовлень з Китаю закінчилася, але успішні навіть в умовах кризи німецькі промислові концерни вказують правильний напрям розвитку.
На тлі гострої енергетичної кризи з захмарними цінами на електроенергію, і особливо на газ, у Німеччині дедалі гучнішою стає дискусія щодо можливої деіндустріалізації німецької економіки. Про небезпеку масового закриття промислових підприємств та перенесення виробничих потужностей за кордон заговорили бізнесмени, профспілкові лідери, економісти, ЗМІ (хоча ще зовсім недавно було багато розмов про нові великі індустріальні проекти у ФРН).
Тривала залежність Німеччини від двох автократій
Суть проблеми інтернет-портал тижневика Focus описує так: «Використовуючи як зброю вкрай потрібний потужній німецькій промисловості природний газ, російський президент розгойдує четверту за розмірами економіку планети й третього у світі експортера товарів».
Ситуацію погіршує те, що найважливіший торговий партнер Німеччини — Китай — переживає «важку кризу», продовжує видання і доходить висновку, що німецька економіка зазнає серйозного випробування, оскільки досі її бізнес-модель значною мірою ґрунтувалася «на дешевих енергоносіях від однієї автократії та на високому попиті з боку іншої».
У будь-якому разі зрозуміло, констатує, своєю чергою, тижневик Der Spiegel, що «якщо пандемія торкнулася переважно культури та громадського харчування, то цього разу під ударом опинилися велетні німецької економіки, величезні підприємства зі складними процесами. Можна порівняно легко закривати та відкривати ресторани, але не хімічний завод.
У Гамбурзі розташований головний експортний та імпортний порт Німеччини
Макроекономісти не схильні перебільшувати загрозу
Der Spiegel запитує, наскільки велика тепер загроза, що «країну почнуть залишати концерни», і наводить, зокрема, відповідь одного з найавторитетніших німецьких економістів — президента Мюнхенського інституту ifo професора Клеменса Фюста (Clemens Fuest): «Загроза деіндустріалізації існує, але проголошувати її поки що рано».
Деякі особливо енергомісткі виробництва справді доведеться перенести в інші країни, припускає головний економіст гамбурзького банку Berenberg Гольґер Шмідінґ на сторінках Frankfurter Allgemeine Zeitung. Однак він переконаний, що економіка Німеччини «з цим цілком впорається», оскільки, за його оцінками, йдеться лише про 2-3 відсотки промислових підприємств.
Інший співрозмовник газети, віце-президент Інституту світової економіки в Кілі (IfW) професор Штефан Коотс, теж «не бачить жодної драми» в тому, що, наприклад, така енергомістка продукція, як добрива, надалі імпортуватиметься зі США. До того ж, він вважає, що «компанії не щодня закриватимуть свої фабрики, а швидше просто перестануть вкладати в них гроші». Тож, на його думку, піде процес поступових структурних змін. Або, іншими словами, відбуватиметься зміна бізнес-моделі.
Галузеві лобісти мусять бити на сполох
Такі стримані оцінки та прогнози фахівців з макроекономіки різко контрастують із вкрай тривожними заявами представників окремих галузей промисловості. «Якщо найближчим часом ми не знайдемо рішення для подолання енергетичної кризи, у Німеччині скоро не буде жодного алюмінієвого заводу», — заявив у серпні голова лобістської організації Aluminium Deutschland Гінріх Мельман.
«Скорочення виробництва стане лише першим кроком. Якщо якісь процеси доведеться повністю зупинити, то вони, можливо, ніколи більше не відновляться», — припустив у середині вересня голова Спілки хімічної промисловості Німеччини (VCI) Крістіан Кульман. І повідомив, що обсяги виробництва у галузі (без урахування фармацевтики, де справи йдуть добре) знизяться цього року на 8,5 відсотка.
Нова установка з виробництва ацетилену на заводі хімічного велетня BASF в Людвігсгафені
Але якщо найбільший індустріальний споживач газу у ФРН, а це саме хімічна промисловість (яка, проте, використовує блакитне паливо головним чином на заводських електростанціях, а також для виробництва пари, і значно менше як вуглеводневу сировину), переживає падіння на 8,5 відсотка, то це говорить про те, що галузь хоч і в кризі, але поки що вона дуже далеко від деіндустріалізації.
Ось через цю кризу — і незрозумілі перспективи на наступний рік — галузеві об’єднання вже зараз б’ють на сполох, привертаючи увагу до проблем тих підприємств, чиї інтереси вони відстоюють. При цьому лобісти, природно, швидше схильні згущувати фарби й описувати ситуацію в похмуріших тонах, адже перед ними стоїть завдання домогтися від уряду та парламенту преференцій, пільг, фінансової допомоги — або, скажімо, скасування невигідних для бізнесу рішень.
Усе це легітимно, просто при оцінці реального стану справ в економіці слід враховувати, що лячне слово «деіндустріалізація» зацікавлені сторони цілком можуть використовувати і як риторичний прийом.
Одні компанії скорочують промвиробництво, інші розширюють
Щоправда, скорочення виробництва на двох сталеливарних заводах металургійного концерну Arcelormittal у Бремені та Гамбурзі через надмірну дорожнечу газу та електроенергії чи банкрутство з тієї ж причини виробника туалетного паперу Hakle у Дюссельдорфі — це вже не риторика, а конкретні факти. Багато ЗМІ наводять їх як найсвіжіші підтвердження можливого тренду до втрати Німеччиною промислового потенціалу. Однак не забуваймо, що скорочення виробництва та банкрутства — неминучі атрибути практично будь-якої кризи. Важливо, щоб вони не стали масовим та повсюдним явищем.
Але цього, принаймні поки що, у ФРН немає. Швидше навпаки, чимало промислових концернів цілком задоволені тим, як іде їхній бізнес. Так, хімічний гігант Henkel з того ж таки Дюссельдорфа вдруге за кілька тижнів підвищив прогноз зростання виручки цього року, вказавши насамперед на успіхи свого найважливішого підрозділу, що випускає промислові клеї. Найбільший у світі виробник вантажівок та автобусів Daimler Truck, який має в Німеччині п’ять автозаводів, заявив, що поки не відчуває зниження попиту на свою продукцію. Це, до речі, дві компанії з-поміж тих, що згорнули або згортають бізнес у Росії.
Федеральне статистичне відомство ФРН (Destatis) повідомило 19 вересня, що портфелі замовлень підприємств німецької обробної промисловості продовжують зростання й за підсумками липня досягли рекордних обсягів.
Велика кількість велетнів в індустрії з рекордним прибутком
А економічна газета Handelsblatt навіть вирішила скласти перелік найбільших компаній країни, яким байдуже до енергетичної кризи. Для цього вона проаналізувала фінансові звіти за перші два квартали 40 акціонерних товариств, що входять до головного німецького біржового індексу DAX.
«Мабуть, жодна індустріальна країна не страждає так сильно від наслідків війни в Україні, від високих цін на енергоносії, браку газу та перерваних ланцюжків поставок, як Німеччина», — так починається докладна стаття на сайті видання. А проте, йдеться в ній далі, багато компаній поки добре і навіть чудово дають собі раду під час кризи.
Виробництво нового покоління «Мерседесів» C-класу на заводі Mercedes-Benz у Бремені
«Мільярдні прибутки всупереч усім кризам: для 15 DAX-концернів 2022 стане рекордним» — такий заголовок статті. У переліку фірм, які розраховують цього року на найвищий чистий прибуток за всю свою історію, є чимало індустріальних компаній. Це автобудівники BMW, Daimler Truck і Mercedes-Benz, компанії з хіміко-фармацевтичної сфери Beiersdorf, Brenntag, Merck, Symrise, виробники медичної техніки Sartorius і Siemens Healthineers, технологічний концерн Linde, що спеціалізується на промислових газах, один зі світових лідерів з випуску мікрочипів Infineon.
Усі ці концерни, зазначає Handelsblatt, орієнтовані на глобальний експорт високотехнологічної та наукомісткої продукції, усі виграють зараз від низького курсу євро, а головне — всі мають кризостійкі бізнес-моделі.
Головний редактор Handelsblatt: потрібна ставка на Євросоюз
У статті про ці успішні промислові концерни слово деіндустріалізація не зустрічається. Однак до цієї проблеми, зокрема — для середнього бізнесу, газета звертається до інших публікацій. У тому числі у розгорнутому коментарі свого головного редактора Себастьяна Маттеса. Він також застерігає, що є загроза небезпечного розвитку — повзучої деіндустріалізації країни.
Однак такому розвитку можна запобігти, адже розв’язання проблеми є, хоч вони й не прості. За його словами, «індустрія має сама себе змінити»: зробити ставку на зелену енергетику і цифровізацію своїх фабрик та експорт відповідних технологій. Але насамперед, переконаний головний редактор Handelsblatt, треба переорієнтуватися з Азії на Європу, на Європейський Союз, і нарешті завершити проект створення справді спільного ринку, другого за величиною у світі, щоб повною мірою скористатися його перевагами. Коротше, він закликає дуже суттєво скоригувати сьогоднішню бізнес-модель Німеччини.
Джерело: Українська служба DW