Фото: АР До Грузії уже виїхали кілька десятків тисяч людей із Росії
Після оголошення мобілізації у РФ до Грузії в’їхало близько 70 тисяч росіян. Частина грузинської опозиції поставилася до них негативно, але влада не вбачає у цьому жодних проблем і не має наміру закривати кордон.
Наприкінці вересня 2022 року Грузія стала одним з основних напрямків для росіян, які утікають від мобілізації. Популярність цієї країни пояснюється безвізовим режимом і наявністю сухопутного кордону з Росією, а також тим, що це «торована стежка» — навесні 2022-го, одразу після початку війни РФ проти України, сюди уже емігрували кілька десятків тисяч людей із Росії. Таким чином, нинішня хвиля еміграції росіян до Грузії — вже друга за пів року, не рахуючи дрібних «потічків», що стікалися сюди протягом усього 2021 року на тлі посилення репресій у РФ.
За підрахунками грузинського міністерства внутрішніх справ, з 21 по 30 вересня до країни в’їхали щонайменше 68 тисяч громадян Росії, а виїхали — понад 45 тисяч. Загалом на цей час у Грузії перебуває близько 50 тисяч росіян. Офіційна чисельність населення Грузії — трохи менш як чотири мільйони осіб.
Прямого авіасполучення між Грузією та Росією немає, тож більшість тих, хто утікає від мобілізації, перебиралися через сухопутний кордон, КПП «Верхній Ларс», де утворилися багатокілометрові та багатоденні пробки.
«Їдьте, нам боягузи не потрібні!»
37-річний Іван Павлов із Краснодара провів у цій пробці три з половиною доби: «На російській стороні дівчина-прикордонник сказала, що, якби її воля, вона таких, як ми, саджала б. Ще якийсь чолов’яга кричав, мовляв, їдьте, нам боягузи не потрібні! А на грузинській стороні все було напрочуд швидко і просто: жодних запитань не ставили, просканували паспорт, поставили штамп і пропустили».
Багатокілометрова черга на КПП «Верхній Ларс»
Справді, офіційний Тбілісі дуже спокійно сприйняв новий наплив росіян і відразу заявив, що не має наміру відмовляти їм у в’їзді. Хоча саме цього вимагала від влади частина грузинської опозиції. У відповідь міністр внутрішніх справ Грузії Вахтанг Гомелаурі порадив опозиціонерам спочатку вирішити між собою, чого, власне, вони хочуть: «Одні кажуть закрити кордон і не пускати російських громадян, інші кажуть пускати, щоб вони не пішли воювати з українцями. Може, опозиція визначиться, пускати чи не пускати цих людей?» На думку Гомелаурі, жодних причин не пускати росіян до Грузії чи запроваджувати для них візовий режим немає.
«Дисиденти» VS «дезертири»
Відносини між Грузією та Росією натягнуті та складні. З одного боку, Росія для Грузії — основний ринок збуту вина та інших товарів, джерело грошових переказів та споживач туристичних послуг. А з другого боку — «окупант», який загарбав Абхазію і Південну Осетію і мало не дійшов до Тбілісі під час збройного конфлікту 2008 року. Опозиція, насамперед «Єдиний національний рух», постійно звинувачує правлячу партію «Грузинська мрія» у завеликій лояльності до Росії.
Водночас з перших днів війни Грузія всіляко підтримувала Україну: приймала біженців, відправляла гуманітарну допомогу. Крім того, це — єдина країна Південного Кавказу, яка голосувала за всі антиросійські резолюції.
Отже, ще навесні 2022 року грузинська опозиція і частина суспільства були не в захваті від напливу російських емігрантів. Крім того, багатьох жителів Грузії переслідував панічний страх, що емігранти «приведуть» за собою російські війська, спровокують у Путіна чергове бажання «захистити російське населення». До вересня всі ці страхи і пристрасті вщухли, а місцеві й ті, хто «понаїхали», притерлися одне до одного, життя в Тбілісі повернулося у звичне русло, і тут вибухнула друга хвиля еміграції.
Але між «весняними» та «осінніми» емігрантами, з погляду грузинів, є суттєва різниця. Панує думка, що навесні сюди їхали переважно «дисиденти», висловлюючи таким чином протест проти вторгнення в Україну, тепер же їдуть ті, кого до мобілізації все влаштовувало.
«А коли це стало загрожувати їм особисто, вони злякалися йти на війну, тому що вважають за краще дивитися на те, як гинуть українські діти, по телевізору», — каже член опозиційної партії «Гірчі» Бадрі Грігалашвілі, який зустрічав росіян у Тбіліському аеропорту з плакатом «Привіт російським дезертирам». Григалашвілі вважає, що пускати росіян до Грузії можна, але треба, щоб вони «на кожному кроці відчували дискомфорт».
Квартирне питання та «москвичі»
Хоча Грузія втікачів не жене, але — на відміну, наприклад, від Казахстану — полегшувати їм життя теж не намагається. Навпаки, після запровадження Заходом антиросійських санкцій росіянам стало в рази складніше відкрити рахунок у грузинських банках: якщо раніше для цього було досить паспорта, то тепер потрібний стос документів.
Росіяни, які прибули до Грузії після оголошення мобілізації в РФ
Про полегшену процедуру отримання посвідки на постійне проживання теж не йдеться, але це питання не дуже актуальне на тлі того, що безвізовий режим дозволяє практично всім іноземцям, у тому числі росіянам, перебувати на території Грузії протягом року.
Одна з головних проблем, з якою зіткнулися емігранти, а заразом і самі грузини — стрімке підвищення цін на житло. З березня 2022 року на тлі збільшення попиту квартири у Тбілісі подорожчали майже вдвічі. І якщо у серпні 2022-го ще було сподівання, що «квартирна лихоманка» пішла на спад, то тепер ситуація знову загострилася.
Івану Павлову в цьому сенсі пощастило — він оселився у друга, який перебрався до Грузії кілька років тому. Спеціальність дозволяє Івану працювати віддалено, хоча заробіток від того суттєво знизився. Але, загалом, все, що відбувається, він поки сприймає як якусь пригоду, радше захватну, ніж моторошну.
«Мені цілком комфортно, я не відчуваю жодного негативу чи агресії з боку місцевих. Єдина проблема — те, що дружина з двома дітьми залишилася в Росії. Тож зараз головна моя турбота — перевезти їх», — каже Іван.
Джерело: Українська служба DW