Фото: DW Баржа з вугіллям на Рейні
10 серпня набуло чинності ембарго ЄС на імпорт вугілля із РФ. Великі втрати загрожують не лише російським шахтарям, але також залізниці та морським портам на Балтійському морі та в Мурманську.
Лише чотири роки тому приблизно половина експорту російського вугілля йшла у західному напрямку, у бік Європи. Ще на початку цього року понад 50 відсотків від необхідного їй кам’яного вугілля Німеччина, найбільша економіка Євросоюзу, ввозила з Росії. Тепер ці часи безповоротно минули.
10 серпня після чотиримісячного перехідного періоду набуло чинності ембарго ЄС на імпорт вугілля з РФ, запроваджене на початку квітня у рамках п’ятого пакету санкцій через російську агресію проти України. І навіть якщо цей санкційний захід колись скасують, повернення до минулого все одно не буде: протягом нинішнього десятиліття більшість європейських країн має намір повністю відмовитися від використання в електроенергетиці найшкідливішого для глобального клімату викопного енергоносія. Тож російські вуглярі остаточно втратили зараз європейський ринок збуту.
Вугільне ембарго ЄС: постраждають Кузбас, залізниця, Усть-Луга та Мурманськ
Така втрата не змусить Володимира Путіна зупинити війну в Україні — у Євросоюзі щодо цього жодних ілюзій немає. Тут розуміють, що вугільне ембарго — лише одна з багатьох санкцій Заходу, покликаних максимально збільшити для Росії ціну агресії. Проте кільком важливим галузям російської економіки та деяким регіонам РФ відмова європейців від російського вугілля неодмінно завдасть відчутних збитків. Найбільше постраждають шахтарі Кузбасу та інших вугільних регіонів РФ.
Чималої шкоди зазнає також великий російський роботодавець — російська залізниця «РЖД», для якої перевезення вугілля є одним з ключових джерел доходу. Причому повною мірою компенсувати втрати, які виникнуть тепер на європейському напрямку, за рахунок збільшення поставок азійським споживачам не вийде: транспортні потужності у східному напрямку обмежені, а для збільшення пропускної спроможності залізниці поблизу Байкалу та на Далекому Сході знадобляться роки та величезні інвестиції.
Перевалка вугілля в порту Мурманська
Постраждають також орієнтовані на перевалку вугілля російські порти на Балтійському морі, особливо в Усть-Лузі, а також Мурманський транспортний вузол, адже концепція його розвитку значною мірою була пов’язана з надіями на зростання вугільного експорту. Можливі поставки з цих портів до країн Африки та Азії навряд чи компенсують втрату великих та платоспроможних європейських покупців.
Вугілля зараз дороге, але його на світовому ринку багато
Європейські покупці, своєю чергою, за чотири місяці з моменту оголошення ембарго, довівши до кінця укладені раніше контракти з російськими компаніями, встигли переорієнтуватися на альтернативних постачальників. Дефіциту вугілля на світовому ринку немає, хоча коштує воно зараз, як і інші енергоносії, надзвичайно дорого: понад 300 доларів за тонну замість приблизно 60 доларів на початку 2021 року. Втім, одразу після нападу Росії на Україну ціни на біржах сягали до 400 з лишком доларів.
«Зараз достатньо пропозицій з Південної Африки, Австралії, США, Колумбії чи Індонезії», — наголосив у розмові з DW голова правління німецької Спілки імпортерів вугілля Александер Бете.
Щоправда, вугілля з різних частин світу має специфічні властивості та характеристики, проте, зазначив представник галузі, німецькі електростанції та інші промислові споживачі мали достатньо часу для тестування. Тим більше, що Австралія, США та Колумбія всі останні роки й так вже були основними, поряд із Росією, постачальниками кам’яного вугілля до ФРН.
Олаф Шольц: жодного ренесансу вугілля не буде
Александер Бете виходить із того, що з вересня попит на кам’яне вугілля в Німеччині, яка припинила власний видобуток наприкінці 2018 року, помітно зросте, оскільки в рамках екстрених заходів щодо економії дефіцитного природного газу зараз із резерву виводять та запускають вугільні електростанції, які мають замінити газові. Втім, якогось екстраординарного буму голова німецької Спілки імпортерів вугілля не очікує: обсяги поставок з-за кордону, згідно з його прогнозом, зростуть порівняно з 2021 роком приблизно на 11 відсотків. Адже частина електростанцій, які знову запускаються, працюватиме на бурому вугіллі, а він видобувається відкритим способом, у кар’єрах, у самій ФРН.
18 травня 2022 року. Канцлер ФРН Шольц (другий ліворуч) з прем’єрами Бельгії, Данії, Нідерландів та головою Єврокомісії після підписання угоди про спільний розвиток вітряної енергетики
Причому цей сплеск попиту на вугілля виявиться недовговічним. «Чого у нас в жодному разі не має статися, так це того, що ми сповземо в якийсь глобальний ренесанс викопних енергоносіїв і, особливо, вугілля», — попереджає канцлер Німеччини Олаф Шольц.
За його словами, нинішнє відновлення роботи вже виведених з експлуатації вугільних електростанцій є «суворо обмеженим у часі надзвичайним заходом, який не повинен негативно позначитися на досягненні наших кліматичних цілей».
Іншими словами, у Німеччині та загалом в ЄС у вугілля немає не те що довгострокових, а навіть середньострокових перспектив. А у російського вугілля й поготів.
Джерело: Українська служба DW