Як це не смішно звучить, але простий олівець був колись справжньою сенсацією. Адже на момент його появи ще не існувало ніяких кулькових ручок чи інших зручних і практичних винаходів для письма, інформує UkrMedia.
Люди створювали текст на папері за допомогою пера і чорнила, і це був, мабуть, єдиний спосіб створення писемності.
Зараз же ми хочемо розповісти історію винаходу простого олівця.
Саме слово «олівець» походить з тюркської мови і дослівно означає «чорний камінь»: кара — чорний, даш — камінь.
Як відкрили графіт
У 1565 році в англійському графстві Камберленд пройшов сильний ураган, який вивертав дерева з корінням. Після того, як вітер стих, пастухи виявили під вивернутим корінням якусь темну масу.
Спершу її прийняли за вугілля, однак підпалити так і не змогли. Тоді було вирішено, що це метал, який є похідним від свинцю. Але вилити з нього кулі не вийшло.
Після цього пастухи помітили, що знайдена маса залишає гарні сліди, на різних поверхнях, і почали нею мітити овець.
Так був знайдений графіт, який згодом став основним матеріалом для виробництва олівців.
Але люди не збиралися просто так залишити свою дивовижну знахідку, і стали виготовляти з графіту стрижні для малювання. Однак вони дуже бруднили руки і були абсолютно не придатними для письма.
Два винахідника олівця
В цей же час у Чехії жив Йозеф Гартмут, який був власником фабрики з виготовлення посуду. Одного разу він випадково впустив одну чашку, яка, падаючи, залишила на папері чіткий слід.
Зацікавившись, він з'ясував, що в глину був доданий графіт.
Після цього Гартмут став експериментувати, додаючи в глину різну кількість графіту і отримуючи різні результати. Так був винайдений простий графітовий олівець. Сталося це в 1790 році.
Через п'ять років, незалежно від Гартмута, французький вчений і винахідник Ніколя Жак Конте подібним чином отримав графітовий стрижень. Але він пішов ще далі і запропонував поміщати його в дерев'яну оболонку.
Таким чином, і Гартмут, і Конте є винахідниками сучасного простого олівця.
Наприкінці слід лише додати, що різні олівці були відомі ще з XIII століття. Вони представляли собою тонкий дріт зі срібла, свинцю та інших металів. Це були прабатьки сьогоднішнього графітового олівця.
Цікаві факти
Перший документ, в якому згадується дерев'яний олівець, датований 1683 роком.
Чи знаєте ви, що одним олівцем середньої твердості можна накреслити лінію довжиною 55 км або написати 45 тисяч слів?
У 1789 році вчений Карл Вільгельм Шеєле довів, що графіт є матеріалом з вуглецю. Він же і дав знайденому матеріалу назва графіт (от др.-греч. γράφω — пишу).