Фото: Getty Images Макрон втратив абсолютну більшість у парламенті
Перший за 20 років переобраний президент Франції втратив парламентську більшість. В опозиції – праві і ліві прихильники Володимира Путіна.
Підсумки другого туру парламентських виборів у Франції однозначні: центристський табір президента Емманюеля Макрона залишається провідною силою в Національних зборах, але не має в ньому абсолютної більшості. Результати виборів є ризиком для країни, заявила прем’єр Франції Елізабет Борн. Але проблемою це може стати не тільки для Франції, а й для України і ЄС. Корреспондент.net розповідає подробиці. Безпрецедентні результати виборів до парламенту Франції Коаліція президента Франції Емманюеля Макрона Разом! отримала 38,57 відсотка голосів у другому турі парламентських виборів після завершення опрацювання бюлетенів. Коаліція отримає 245 місць у нижній палаті, для абсолютної більшості потрібно 289 мандатів. Лідери другого туру парламентських виборів у Франції:
- Разом! – 38,57 відсотка, або 245 місць (було 345)
- коаліція лівих Nupes Жан-Люка Меланшона – 31,6 відсотка, або 131 місце (було 60)
- праве Національне об’єднання Марін Ле Пен – 17,3 відсотка, або 89 місць (було 8)
- Республіканці – 6,98 відсотка, або 61 місце (було 100)
- також буде 22 депутати від різних лівих сил, 10 – від різних правих сил і 10 депутатів від регіонів
Результати другого туру законодавчих виборів у Франції виявилися гіршими, ніж очікувалися, – і для президентської коаліції Разом!, і для антипрезидентської Nupes, яку терміново встиг сформувати лівий популіст Жан-Люк Меленшон, який прийшов на президентських виборах третім і закликає до «громадянської революції», – троцькіст, затятий противник НАТО і ЄС, а також шанувальник російського правителя Володимира Путіна. Прем’єр-міністр Франції Елізабет Борн повідомила, що правляча партія шукатиме союзників для створення більшості в парламенті. Вона вважає, що результати виборів є ризиком для країни. «Ніколи в історії П’ятої республіки Національні збори не мали такої конфігурації. Ця ситуація є ризиком для нашої країни з урахуванням тих викликів, з якими випадає стикатися як на національному, так і на міжнародному рівні. З завтрашнього дня ми почнемо працювати над створенням активної більшості», – сказала Борн у зверненні 20 червня. Для цього потрібно шукати компроміси і працювати над діалогом з різними політичними силами. Борн обіцяє, що її уряд продовжить захищати купівельну спроможність французів від інфляції та зробить захист довкілля центральним завданням політики уряду. Президенту Франції доведеться шукати підтримки в інших партій, щоб реалізувати свої масштабні реформи, такі як підвищення пенсійного віку, зниження податків і реформування системи державної допомоги. Але партнерами з коаліції для центристів можуть бути хіба що консерватори з партії Республіканці. Їхній лідер Крістіан Жакоб після невдалих для себе виборів заявив, що вони – «партія в опозиції до Макрона» і що вся його партія бачить ситуацію саме так. Це свідчить про те, що або Жакоб хоче дорого продати свої голоси, або він боїться, що представники консервативного табору, що залишилися, також можуть розчинитися в політичному альянсі Макрона. Меланшон вважає підсумки голосування розгромними для президентського руху і політики Макрона: «Найперше – це цілковитий провал для макроністів. Провал у моральному плані для людей, які безперестанку читали всім нотації та казали, що будуть перешкодою для ультраправих, позиції яких, зрештою, самі ж і зміцнили». В останні тижні 70-річний Меланшон неодноразово заявляв, що Макрон жбурнув країну в хаос і таке собі соціальне пекло. Хоча подібні пасажі навіть дали Nupes хороший результат і додали багато голосів молодих виборців, які не бачать для себе великих шансів на кар’єрне зростання, їх не вистачило для здобуття парламентської більшості. Nupes і Національне об’єднання, незважаючи на політичну роз’єднаність, напевно прагнутимуть блокувати будь-які, навіть найдрібніші законодавчі ініціативи з боку президентської більшості, зауважують французькі аналітики. Водночас фанатка Путіна Ле Пен, яка вже «перевзулася», буде в опозиції і до ініціатив президентської більшості, і до законопроектів Nupes. Прибічники президента вже пророкують повний параліч законодавчої влади і те, що Національну асамблею приблизно через рік можуть розпустити (а за французькою конституцією, президент має таке право), далі можуть бути призначені нові вибори. Але найшокуючим результатом виборів спостерігачі називають кількість тих, хто проігнорував голосування: 54 відсотки французів, переважно молоді люди і представники менш забезпечених верств населення, не прийшли на виборчі дільниці в другому турі. Що вони означають для Франції, України і всієї Європи Востаннє президент-голліст Жак Ширак втратив більшість у Нацзборах після виборів 1997 року, коли він мав правити разом з урядом соціалістів, які разом з комуністами сформували більшість і змогли претендувати на посаду прем’єр-міністра і значною мірою нейтралізували консервативного президента. Зараз у парламенті представлено чотири політично такі віддалені одна від одної сили, і це робить конструктивну співпрацю малоймовірною або, принаймні, дещо ускладненою. Уряд Борн збережеться, адже його не потрібно затверджувати в Національних зборах. Макрон, який останнім часом намагався відігравати помітну роль у спробах переконати Путіна припинити війну проти України як один із ключових державних діячів у ЄС, тепер ризикує відволіктися на внутрішні проблеми. Замість того, щоб покладатися на кишеньковий законодавчий орган (і, отже, по суті, не брати його до уваги), президент тепер мусить мати справу з Національними зборами, які не можуть гарантувати здійснення його реформ. Без постійного партнера прихильникам Макрона доведеться для просування законопроектів у кожному окремому випадку шукати ситуативну більшість. Кожне голосування щодо законопроекту чи бюджету балансуватиме на межі провалу, це навряд чи створює стійку ситуацію в довгостроковій перспективі. «Наступні 5 років – це терра інкогніта для Емманюеля Макрона. Хочеш – не хочеш, йому доведеться вести дискусії – і домовлятися. На цій ниві президент досі, м’яко кажучи, не міг похвалитися – це стосується як діалогу з депутатами, так і взаємодії із профспілками й об’єднаннями. За ці прорахунки він і був покараний під час нинішніх парламентських виборів», – пише французька газета Libération. Така ситуація в історії Франції сталася у 1988 році, коли президент-соціаліст Франсуа Міттеран не зміг досягти абсолютної більшості і протягом наступних 5 років мусив шукати компромісів з іншими партіями – іноді із правоцентристськими, іноді з раніше могутньою Комуністичною партією. Навіть у президентській коаліції позиція Макрона стане більш хиткою. Оскільки, за конституцією Франції, не може обиратися на третій термін, питання наступника залишається відкритим. Певної миті можна очікувати, що союзники президента, наприклад, колишній прем’єр-міністр Едуар Філіпп, почнуть кампанію за президентське крісло. «Францією стане дуже важко керувати», – каже аналітик і соціолог Жером Фурке. Хоча історично другий президентський термін у П’ятій республіці ніколи не був вдалим. Посилення позицій євроскептиків, напевно, поставить під питання роль Франції як лідера Євросоюзу, відзначає іспанська газета El Mundo: «Ці парламентські вибори можна порівняти зі справжнім землетрусом у французькій політиці. Вони забезпечили ультраправій партії Марін Ле Пен рекордну кількість депутатських місць, внаслідок чого вона тепер сформує третю за чисельністю фракцію в парламенті!.. Очікується, що зараз, коли ЄС хитають такі виклики, як агресія Росії, Париж перебере на себе роль лідера. Але результати вчорашніх виборів навряд чи цьому посприяють». Нестабільність у Франції позначиться на всьому Євросоюзі – так само вважає швейцарське видання Aargauer Zeitung: «Політична нестабільність у Парижі, яка цілком здатна призвести до політичної блокади, може перекинутися на весь Євросоюз. Франція, яка після відходу Меркель стала нацією, яка задає тон у Європі, надто зайнята сама собою, щоб роздавати по континенту ще й загальноєвропейські політичні імпульси».