Чи справді матеріальні цінності — це головне, що ми можемо отримати від старшого покоління або залишити своїм нащадкам, інформує gazetapo.lviv.ua.
У мене є знайомий, який постійно говорить про те, як складно жити. І складно, здебільшого тому, що йому спадщини не залишили численні родичі. Взяли і витратили всі свої багатства за життя. Так і говорили: "На той світ нічого не забереш" і гуляли на повну, насолоджувалися моментом.
Ні квартири, ні дачі, ні хоча б сотки землі після себе не залишили. І мир їхньому праху, але питання це хлопцю все одно спокою не дає. Особливо на тлі друзів, які бабусині квартири в оренду здають і дозволяють собі великі покупки або приємний відпочинок. Та й взагалі, живуть, не боячись роботу втратити.
Я якось не витримав і запитав, а чи збирається він сам щось залишати своїм дітям? На що він відповів, що залишати йому нічого. Часи, мовляв, не ті.
Раніше всі блага якось самі в руки пливли. Квартири роздавалися, встигай хапати. А тепер працюємо за прожиток і щоб воду гарячу в крані не відключили.
Інша моя знайома ніякого спадку не отримала, але досить успішна. Вона виховувалася мамою і бабусею, причому мати взяла на себе функцію добувача, а бабуся була відповідальна за чистоту в домі та обід на столі.
Але окрім цього вона відчувала, що повинна "викладатися" на повну потужність. Замість того, щоб теревені розводити на лавці, онучці своїй спочатку казки читала, а потім уроки пояснювала. Дівчинка виросла і стала хорошим фахівцем. Вкладено було в неї дуже багато, турботи, енергії, любові.
І, спираючись на ці стовпи, дівчинка увійшла у великий світ, де змогла влаштуватися і заробити гроші.
Одного разу, коли цій дівчинці було вже 40, а бабусі під 90, вони сиділи в кафе і пили чай. Дівчинка розповіла, що її подруга ледве зводить кінці з кінцями. Бабуся не повірила своїм вухам, вона знала цю подругу:
— Як таке можливо? Вона ж з тобою в одну школу ходила, в одному ВНЗ ви вчилися? У неї ж блискуча освіта?
І онука відповіла, що всі її однолітки живуть абияк, у кредитах. І те, що вона стільки заробляє — це її, бабусина заслуга. Результат її самовідданої роботи.
Бабуся розчулилася. Вона зрозуміла, що зробила для своєї онуки все, що могла. І ніякого спадку не треба — стрижень внутрішній є. Віра в себе, у свої сили.
Інший мій знайомий працює від зорі до зорі, його мета — накопичити мільйон і віддати синам. Це буде їхній стартовий капітал на життя. І як тільки він заробить і віддасть — видихне, відпочине. Його програма мінімум буде виконана. Він, як батько, відбувся.
Мені не зовсім зрозуміла така позиція. З одного боку, цей вчинок гідний захоплення, але з іншого боку, ситуація схожа на відкуп.
"Візьміть гроші, і відстаньте від мене, я більше нічого вам не винен".
Як на мене, якщо щось і можна залишити хорошого після себе своїм дітям, то це — відчуття, що ви їх по-справжньому любили, пишалися ними, прищеплене почуття сорому, справедливості, совість. Потяг до читання, самоосвіти.
Це обереги, які будуть захищати їх від небезпек більше, ніж гроші. А гроші в наші дні знецінюються на очах.
Єврейський народ, який свято шанує матеріальні блага, добре розуміє, що на одну спадщину добре не проживеш. Саме тому дитину змушують наполегливо вчитися, всебічно розвиватися та здобувати "хлібну" професію. Тільки при такому розкладі, батьки можуть бути впевнені, що у їхніх дітей не болітиме голова про те, як заробити гроші.
"Розділи своє майно при житті, і ніхто не буде чекати твоєї смерті".
Ця приказка нагадує про важливість своєчасних дій та правильного ставлення до матеріальних цінностей. Коли людина розподіляє своє майно ще за життя, вона може побачити, як її близькі користуються цими дарами, розділити з ними радість і відчути задоволення від своєї щедрості. Такий підхід допомагає будувати відносини на основі любові та взаємоповаги, а не корисливих очікувань.
Мудрість цього виразу також полягає в тому, що він застерігає від надмірної прив'язаності до матеріальних благ. Життя швидкоплинне, і справжня його цінність не в накопиченні багатства, а в тих стосунках, які ми будуємо з оточуючими. Розділяючи своє майно за життя, людина демонструє, що розуміє цю просту істину та прагне залишити після себе не багатство, а добрі спогади і мир між близькими.
Вона також вказує на практичну мудрість: розподіл майна за життя допомагає уникнути конфліктів між спадкоємцями після смерті власника. Адже нерідко саме неврегульовані питання спадщини стають причиною розриву родинних зв'язків, взаємних образ і тривалих судових процесів.
"Коли людина помирає, сусіди дізнаються, скільки у неї дітей".