Ми жили в маленькій орендованій квартирі. Ми тоді тільки починали — без зайвих грошей, але з якимись великими планами. Він все говорив, що от назбираємо на свою квартиру, а там і весілля зіграємо, а я вірила кожному його слову, інформує Ukr.Media.
Я любила його до нестями. Вранці вставала раніше, щоб приготувати сніданок. Ввечері прасувала його сорочки, щоб він виглядав охайно. Його шкарпетки прала руками, бо машинка у нас була стара і часто рвала дрібні речі. Тоді мені здавалося, що так і має виглядати кохання.
І раптом я помічаю шкарпетки. Звичайні, чоловічі. Але щось мене в них одразу насторожило. Знаєте, це було таке дивне відчуття: ніби нічого особливого, а всередині вже свербить. От наче тобі щось каже: "Подивись уважніше".
Я досі пам'ятаю, як сиджу на дивані, тримаю в руках ці шкарпетки і не можу зрозуміти — що з ними не так. Тоді я навіть подумати не могла, що саме ці шкарпетки перевернуть все, про що я мріяла з цією людиною. І, якщо чесно, навіть зараз, згадуючи про це, у мене всередині все стискається.
Така дрібниця, а як виявилося, за нею стояло набагато більше
Шкарпетки я знайшла ввечері, коли розбирала прання. Звичайні, темні, чоловічі, але от п'ятка… Вона була заштопана. Знаєте, як акуратно? Рівні стібки, наче їх робив майстер. Я так не вміла.
Я довго дивилася на них, а потім показала йому. "Це що?" — спитала я, наче він мені сам все розповість. Він подивився, знизав плечима і сказав: "Якісь шкарпетки, я звідки знаю". А у мене в голові вже все крутилося.
Я не знаю, що на мене найшло. Я не стала мовчати. "Це не я їх заштопала!". Він видихнув, сказав, що я несу дурниці. А я вже не могла зупинитися.
Вранці він зібрав речі. Навіть не сварився. Дивився на мене якось дивно, наче звільнився.
"Ти ж все сама вирішила", — сказав він наостанок.
Через пару тижнів я побачила їх разом. Він тримав за руку жінку. Вона працювала в ательє на першому поверсі нашого будинку. Старша за мене і його на вигляд, з дитиною. Я її майже не знала, але ті шкарпетки… Я зрозуміла, що це була вона.
Знаєте, я досі думаю, що це був її знак мені. Наче вона сказала: "Може досить триматися за те, що тобі не належить".
Він одружився з нею. У них тепер двоє дітей. Вони досі разом. А я… Я рада, що так вийшло. Тоді мені здавалося, що світ руйнується. А тепер думаю: краще залишити те, що не твоє. Хай рветься, хай іде. Так і має бути.