У Шептицькому професійна освіта поступово змінюється у відповідь на справедливу трансформацію регіону. Це підхід, що передбачає гідне життя та чесний заробіток для всіх, кого зачіпає відмова від викопного палива. Замість орієнтації виключно на гірничу галузь, освітні заклади починають готувати фахівців для секторів відновлюваної енергетики. Червоноградський професійний гірничо-будівельний ліцей став одним із перших прикладів такої адаптації. Перехід від вугілля до вуглецево-нейтральної економіки — процес довготривалий і складний. Для громад, які десятиліттями існували довкола шахт, це означає не лише втрату звичних джерел доходу, а й необхідність переоцінки економічної структури. Під загрозою опиняється доступ до робочих місць, а молодь усе частіше розглядає міграцію як єдиний можливий шлях до стабільності. Одна з ключових умов справедливої трансформації — це створення можливостей залишатися в регіоні, зокрема через доступ до актуальної та практичної освіти. Саме таку мету поставили перед собою в Червоноградському професійному гірничо-будівельному ліцеї. Як саме тут змінюють підходи до навчання — дізнаємося з розмови з керівником відділу інновацій професійної фахової передвищої та вищої освіти Львівської ОВА Іваном Пикусом, директором ліцею Русланом Онишкевичем, викладачем Сергієм Синилом та студентом Павлом. Від шахтарських спеціальностей — до сонячних панелей Ще кілька років тому освітні програми ліцею відповідали більшою мірою потребам вугільної галузі. Сьогодні єдиною гірничою спеціальністю, яка залишилась у закладі, є «електрослюсар підземний». Натомість відкриваються нові напрями — зокрема, слюсарі-ремонтники, фахівці з монтажу енергоустановок, електрогазозварники, працівники сфери обслуговування. «Ми поступово переосмислюємо, якою має бути роль професійної освіти у такому регіоні, як наш. Трансформація неможлива без того, щоб підготувати молодь до нових професій. Тому ми активно впроваджуємо практичні модулі, пов’язані з альтернативною енергетикою», — пояснює директор ліцею Руслан Онишкевич. Нещодавно в закладі відкрили вже п’ятий навчально-практичний центр — цього разу для спеціальності «слюсар-ремонтник». Приміщення оснащене сучасним обладнанням, включно з ручним інструментом із сенсорними системами, фрезерними та трубозгинальними верстатами, шліфувальними машинами та токарним устаткуванням. За словами керівника, це оновлення устаткування та обладнання для навчання — відповідь на попит від бізнесу. Освіта через дію: як влаштований навчальний процес Для початку у Червоноградському ліцеї кардинально переосмислили підхід до профорієнтаційної роботи. Замість традиційних візитів до шкіл з короткою презентацією, тут зробили ставку на залучення технологій. «Ми вже не просто розповідаємо про себе. Ми показуємо», — пояснює Сергій Синило, майстер виробничого навчання. Одне з головних нововведень — віртуальні 3D-тури навчальним закладом. Їх записали для VR-окулярів, які ліцей привозить у віддалені школи регіону. Учні можуть зануритися в навчальний простір ще до першого візиту: побачити майстерні, лабораторії та сучасне обладнання, з яким працюють студенти. Такий підхід, за словами викладачів, значно підвищує інтерес підлітків до технічних спеціальностей і дозволяє сформувати уявлення про майбутню професію вже на етапі вибору. Одна з ключових особливостей навчання у ліцеї — фокус на практику. Студенти працюють не лише з теоретичними матеріалами, а й із реальними інструментами й об’єктами. Це дає змогу ще під час навчання отримати навички, які можуть бути застосовані на виробництві. «Ми монтуємо сонячні панелі, вивчаємо, як змінюється їхня ефективність залежно від кута нахилу й погодних умов. Учні не просто слухають лекції — вони збирають системи, працюють із інверторами, акумуляторами, імітують різні режими роботи. Це повноцінна технічна практика», — розповідає викладач Сергій Синило.
Для навчання використовують кілька типів панелей, вертикальні та горизонтальні вітротурбіни, а також лабораторні стенди. Учні мають змогу працювати з інструментами, які часто використовуються у професійному монтажі, та з аналітичними системами, що дозволяють моделювати роботу гібридних станцій. У лабораторіях також можна досліджувати зміну ефективності панелей залежно від пори року. Крім того, у ліцеї активно використовують VR-технології для навчання. Студенти проходять курси з техніки безпеки та основ підприємництва у віртуальному середовищі. Є й окремі модулі з 3D-моделювання. Учні мають доступ до лабораторії з лазерними та фрезерними верстатами з ЧПК, що дозволяє створювати макети й фізичні прототипи. «Ми всі технологічно підковані, ми всі в телефонах, але коли ми відкладаємо телефон і беремо до рук ключ та збираємо конструкцію, у нас загоряються очі. Це вже дійсно цікаво. Діти бачать, що можуть зробити річ від початку до кінця власноруч, і це мотивує. А ще в ліцеї ми робимо акцент на практиці, чого б це не стосувалося»., — каже Синило. Досвід із перших рук Павло — студент Червоноградського ліцею, який проходив практику на підприємстві зі встановлення сонячних панелей. За його словами, саме завдяки практиці він зрозумів, що навчається не заради диплома, а заради реальної професії: «Ми збирали повноцінні системи, монтували й підключали. Я побачив, що можу це робити самостійно. І зрозумів, що це буде потрібно — бо весь світ переходить на такі технології. Це не якась мода, це вже реальність».
Він додає, що хотів би продовжити навчання за цим напрямком у вищому закладі освіти — і в майбутньому працювати або в приватній компанії, або створити власну справу. За його словами, навчання в ліцеї дало перше розуміння, як це може виглядати. Підтримка на рівні області Іван Пикус, керівник відділу інновацій професійної фахової передвищої та вищої освіти Львівської ОВА, розповідає, що регіональна влада оцінює професійну освіту як ключовий інструмент справедливої трансформації. Прикладом такої підтримки є Центр альтернативної енергетики в Шептицькому. «У цьому Центрі навчаються не лише місцеві діти, а й діти ВПО. Ми створили його за фінансової підтримки Львівської ОВА та GIZ — кожна зі сторін вклала рівні суми, по 6 млн грн. Зараз в центрі готують спеціалістів з обслуговування сонячних панелей, теплових насосів та вітрових станцій», — зазначає Пикус.
Центр з’явився у межах проєкту «Справедлива трансформація вугільних регіонів та зелене відновлення енергетичного сектору в Україні». , що впроваджується за підтримки Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH, що діє за дорученням Федерального міністерства економіки та енергетики Німеччини (BMWE). Посадовець підкреслює, що для розвитку таких ініціатив важливо також співпрацювати з іншими освітніми установами. Представники Шептицького відвідували Центр відновлюваної енергетики на базі Київського політехнічного інституту. Також обговорюється співпраця з Львівською політехнікою в напрямку металообробки та робототехніки. «Освітню модель ліцею в Шептицькому варто масштабувати не лише на вугільні регіони. Ми бачимо, як зростає попит на спеціальності, пов’язані з альтернативною енергетикою. Такі фахівці потрібні не тільки в колишніх вугільних громадах, а і на загальнонаціональному рівні», — каже Пикус. Освіта як умова сталого розвитку Від гнучкості, адаптивності та здатності освітніх закладів швидко реагувати на зміни залежать і економічна стабільність, і збереження людського потенціалу в регіоні. У Шептицькому намагаються зробити крок назустріч цим викликам. Аби забезпечити реальні перспективи працевлаштування для молоді, освітянам необхідна тісна співпраця з бізнесом, державною адміністрацією, громадами та міжнародними партнерами. «Ми не просто готуємо фахівців. Ми формуємо для молоді можливість залишатися в регіоні. І освіта — одна з точок опори, яка триматиме громаду разом», — резюмує Руслан Онишкевич. Досвід Червоноградського ліцею демонструє, що навіть у складних умовах перехід до «зелених» професій можливий. Поки регіон трансформується, освіта закладає основи для його нового профілю та готує майбутніх фахівців одразу із фокусом на практику. Практична освіта — це внесок у стабільне майбутнє регіону: вона дає людям конкретні навички, підтримує місцеву економіку й створює реальні варіанти для тих, хто хоче залишитися жити й працювати в рідному місті, не через безвихідь, а тому, що тут є перспективи.