Ніщо в цьому світі не вічне, в тому числі і держави. Колись Олександр Македонський об'єднав Грецію і завоював величезні території, зробивши свою країну великою. Тепер же Греція і тим більше Північна Македонія є провінційними державами, що не впливають на світ. Те ж саме було і з іншими країнами, інформує Ukr.Media.
Тим не менш, багато хто з тих держав не канули в лету безславно, а боролися до кінця, і це заслуговує поваги. Ось кілька останніх перемог великих держав перед їх занепадом.
Турки розгромили англо-австралійське вторгнення
Піднесення Османської імперії відбулося після взяття Константинополя в 1453 році. Після цього турки близько 400 років були потужною державою, що загрожувала всій Європі. Однак до початку 20 століття Османська імперія перебувала в занепаді і в англомовній пресі називалася "хворою людиною Європи" з натяком на тривалу економічну і соціальну кризу.
На момент початку Першої світової війни Османську імперію роздирали постійні повстання, які рвали країну на частини, і британці, бувши в Антанті, вирішили завдати блискавичного удару по ослаблому ворогові. Тоді Вінстон Черчилль, тоді ще перший лорд Адміралтейства, розробив план, названий Дарданелльською операцією, який передбачав висадку армії в Туреччині з метою захоплення столиці країни — Стамбула. Розрахунок був на те, що моральний дух турків вкрай низький, і вони здадуться, лише запримітивши на горизонті війська Антанти.
Операція почалася 19 лютого 1915 року, і відразу не заладилася з огляду на те, що протока Дарданелли ускладнювала ефективну підтримку з моря. Але куди важливіше те, що після висадки на узбережжі британці, французи і їх колоніальні війська натрапили на рішучий опір турків. Після нечисленних спроб штурму союзники припинили атаки і окопалися. Через кілька місяців безуспішних атак союзники були змушені покинути територію Туреччини в січні 1916 року, що стало останньою гучною перемогою Османської імперії. Потім у османів почалася низка провалів, яка закінчилася розвалом країни в 1922 році.
Держава Сасанідів змогла дати відсіч арабському халіфату
Держава Сасанідів була грізною силою на сході, яка на рівних змагалася спочатку з Римською імперією, а потім і з Візантією. На піку своєї могутності до складу країни входили землі Ірану, Іраку, Азербайджану, Вірменії, Афганістану, Туреччини, частини Індії, Сирії, Пакистану, Єгипту та інших сучасних держав. Однак до початку 7 століття держава Сассанідів знаходилося якщо не в занепаді, то в стагнації, а також в постійній війні з Візантією, що послаблювало і одну, і іншу сторону.
Непомітно для обох великих держав на арабському півострові виник Арабський халіфат, який почав швидко розростатися, причому не тільки військовим, а й дипломатичним способом. Незабаром Арабський халіфат вторгся і на територію персів, де почав швидко захоплювати території.
Однак держава Сасанідів не підкорилася Арабському халіфату і накопичила сили для останнього вирішального удару. У 634 році обидві сторони зустрілися на березі Євфрату в битві біля мосту. Полководець Сасанідів Бахмана Джадуйє зміг змусити війська арабів під командуванням Абу Убайда перейти річку по мосту і заманив його в пастку, позбавивши можливості до відступу. Після запеклого бою війська арабів пустилися в втечу, і бій було виграно. Незважаючи на це, формально перемога далася Сасанідам важче, ніж програш арабам, так як перші втратили до 6 тисяч убитими, тоді як останні до 4 тисяч.
Ця перемога була останньою, після чого держава Сасанідів лише програвала, поки в 651 році не була повністю захоплена Арабським халіфатом.
Римська імперія зупинила Аттілу
До 5 століття нашої ери Римська імперія вже довгий час була розділена на Західну і східну частину. Другу ми також знаємо під назвою Візантія. І якщо Візантія процвітала, хоча в ній теж було чимало проблем, то Західна Римська імперія доживала свої останні роки, знемагаючи від корупції, безробіття і голоду. Крім того, Захід постійно піддавався набігам варварів, які поступово перетворювалися на повноцінні військові кампанії.
Найнебезпечнішим противником для Західної Римської імперії був Аттіла — правитель гунів, який об'єднав під своєю владою німецькі, тюркські та інші племена, створивши величезну державу від Рейну до Волги. Він зміг перемогти Візантію, обклавши її даниною, після чого його погляд звернувся до Риму.
Атілла зі своїми військами відчував себе вільно в Галлії, де набирав в армію тих, хто втомився від панування Римської імперії, а таких було чимало. Ослаблена, але все ще представляє загрозу Західна Римська імперія змогла зібрати достатньо сил, в основному складалися з підлеглих племен на кшталт галлів, саксів, вестготів та інших. Під проводом Флавія Аеція армія Риму змогла дати бій Аттілі в битві на Каталаунських полях. Обидві армії зазнали величезних втрат: римляни близько 10 тисяч, а Аттіла від 20 до 30 тисяч осіб. Це змусило Аттілу відступити з Галлії, і Рим святкував свою останню велику перемогу.
Вже через рік Атілла піде війною на Рим, а через кілька років, в 476 році, вождь германців Одоакр повалить останнього імператора Західної Римської імперії Ромула Августа і остаточно знищить цю державу.
Візантія змогла відбити удар Османської імперії
Як ми вже сказали вище, Східна Римська імперія відчувала себе набагато краще, ніж західна, і коли про Рим залишилися лише легенди, Візантія все ще існувала. Переживши раніше Середньовіччя і розорення під час Четвертого хрестового походу, Візантія змогла встояти і продовжувала залишатися впливовою силою на заході і сході.
Однак на горизонті здався новий противник — османи, яких візантійські правителі довгий час не вважали чимось вартим уваги. Незабаром османи стали домінуючою силою в Малій Азії, і до початку 15 століття Візантія була уламком колишньої величі.
У 1394 році османи вперше спробували взяти Константинополь, але ця спроба провалилася, так як візантійці за допомогою вмілої дипломатії змогли зіштовхнути один з одним два протиборчі угруповання османів. У 1397 році спроба штурму повторилася, і знову безуспішно. А в 1422 році візантійці здобули свою останню гучну перемогу, відбивши третю облогу Константинополя. 10 червня 1422 армія Османської імперії обложила Константинополь і розграбувала його околиці, але захисники міста не здавалися. 24 серпня султан Мурад II зробив штурм столиці Візантії, однак, не маючи ні флоту, ні потужної артилерії, за день зазнав величезних втрат і був змушений відступити.
Це була остання перемога Візантії. До середини 15 століття в її володінні залишалися лише сам Константинополь, його околиці і невеликі землі в Греції. У 1453 році Османська імперія взяла Константинополь і повністю підпорядкувала собі залишки Візантії та її васалів.