Одного разу ми прийшли з коханою в ресторан. Я замовив салат і м'ясо з порцією картоплі. Салат принесли одразу, і м'ясо теж під'їхало строго за розкладом. Було гарячим і досить смачним. А от смажена картопля конкретно застрягла в заторі. Спізнилася на 40 хвилин. Мабуть, кухар поїхав за місто її особисто викопувати, інформує gazetapo.lviv.ua.
Картоплю принесли разом з рахунком. Я рішуче сказав офіціантці, що не збираюся оплачувати картоплю, тому що розрив у 40 хвилин між м'ясом і гарніром — неприпустимий навіть для найпростішої їдальні, а ми сиділи в місці, яке вважається гарним рестораном.
Офіціантка спочатку хотіла заперечити, але по моєму погляду зрозуміла, що я у своєму обуренні дійду до власника ресторану.
І так жалісливо мені каже: «Якщо ви не заплатите за картоплю, мені доведеться платити за неї зі своєї кишені».
Це була маніпуляція «Мені ще гірше», метою якої було викликати у мене почуття провини і жалість. Я на неї, звісно, не повівся і впевнено відповів «так, вам доведеться за неї заплатити».
Моя кохана хотіла стати на бік офіціантки, в стилі: «як мені не соромно», але швидко передумала, коли я показав їй розклад ситуації під об'єктивним, неупередженим і чесним кутом.
Показав їй реальність, яка не має нічого спільного з добротою, людяністю та хорошим ставленням до людей. І зараз я покажу її вам, друзі.
Коли ми витрачаємо свої гроші, ми хочемо, щоб за наші гроші нам якісно надавали послуги. Якщо ми дозволяємо неякісно надавати нам послуги, ми не поважаємо себе як особистість, знецінюємо свою працю і своє життя.
Будь-яка спроба пропустити у свій бік неповажне ставлення до себе, як до клієнта, гостя і людини, коли правда на нашому боці, знецінює нашу особистість.
Я ж не безкоштовно прийшов повечеряти. Чому я маю терпіти зіпсований обід.
Встановлювати межі і показувати людям їхні помилки — дуже правильно і важливо. Якщо цього не робити, то людина буде відчувати свою безкарність.
Якщо офіціантка не заплатить зі своєї кишені за свою помилку, за те, що вчасно не попередила, що гарнір готується на 40 хвилин довше або забула сказати кухарю, щоб його приготували, вона й далі буде забувати повідомляти гостям важливу інформацію.
І скільки тоді ще буде затриманих страв і зіпсованих настроїв. А так: пару разів заплатить зі своєї кишені і буде більш відповідальною.
А якщо не буде, то звільниться і на її місце прийде більш тямущий співробітник. Значить, працювати офіціантом, — це не її робота. Так, всім буде краще, і все стане на свої місця.
«Вона ж теж людина, на такій складній роботі працює, як ти можеш з нею так», — приблизно таку думку ще озвучила моя кохана.
А я що не людина! Я що гірший за неї, що замість своїх інтересів або інтересів дорогих мені людей маю ставити на перше місце людину, яка зіпсувала мені вечерю. Звісно, ні!
Якби картопля під'їхала б вчасно, я б був вкрай задоволений вечерею і залишив би дівчині відмінні чайові. І ось тоді б все було чесно і справедливо. Дуже по-людськи.
Друзі, завжди встановлюйте особисті межі і не дозволяйте нікому витирати ноги об ваші інтереси.