Ви коли-небудь замислювалися, чому пірати у різних фільмах, серіалах, мультфільмах чи романах носять сережки у вухах? Іноді навіть здається, що поряд із класичною пов'язкою на оці, бандана та сережка у вусі є невіддільною частиною архетипічного піратського образу, інформує Ukr.Media.
Сережки у вухах пірати носили насправді і дуже масово. Коли в якомусь порту суворий чоловік носив сережки у вухах, то з великою ймовірністю для навколишніх він міг виявитися піратом, а не простим моряком, і швидше за все ним і був. Принаймні так стверджують деякі історики піратства.
Виникає логічне запитання, чому?
Причина 1
Дуже популярні сережки у вигляді обручок у вухах насправді були не просто модним аксесуаром для моряків, а неймовірно корисним інструментом, який активно використовувався величезною кількістю піратів для збереження свого здоров'я.
Як сережки у вухах та здоров'я пов'язані між собою? Дуже просто:
«Пірати, особливо ті, які вели активну стрілянину з корабельних гармат під час морських битв, часто ліпили на кінці своїх масивних сережок грудки воску, щоб перед початком битв використовувати їх як затички для вух. Воскові затички замінювали піратам вушні затички».
І хоча сережки не захищали піратів від потопів, чи морської хвороби, але принаймні вони точно допомагали їм захистити себе від можливої передчасної втрати слуху.
До речі, деяким морякам невелика сережка давалася і за успішний прохід на кораблі через небезпечну протоку Дрейка, через Мис Доброї Надії, що перетинав екватор тощо. І якщо деякі пірати й носили цю сережку за свій професіоналізм, то тільки в лівому вусі, а насправді таких досвідчених піратів були одиниці, адже йти на необґрунтований крок, ризикувати кораблем і своїм життям було далеко не в пошані.
Причина 2
Ще одна причина, через яку пірати носили сережки у вухах, та й багато простих моряків загалом, полягала в тому, щоб у них завжди була можливість сплатити власні похорони. Це дійсно здається трохи дивним, але моряки були дуже забобонними і носіння, наприклад, золотої чи срібної сережки у вусі було свого роду страховкою перед невідомістю. Оскільки золото і срібло в усі часи були цінною валютою, то шматочок дорогоцінного металу, що стирчить у вусі, був досить надійним страховим полісом для моряка, який у будь-який момент міг виявитися викинутим після шторму на невідому територію без будь-яких засобів до існування.
А ще деякі подовжені сережки пірати могли використовувати як імпровізований рибальський гачок, щоб у разі чого завжди можна було зловити рибу.
«Якби ви були піратом або злодієм, то вас би ніколи не поховали, а скоріше б повісили. Але якщо ви були піратом і виявилися знайденим де-небудь на березі після аварії корабля незнайомими людьми або в будь-якому іншому місці, де ніхто не знає, що ви були піратом, то ймовірно у вас вже є гроші на власне гідне поховання, так як дуже багато людей того часу шанобливо ставилися до невідомих мерців».
Також у золоте століття піратства, багато піратів просвердлювали отвори в монетах і носили їх як намисто. Вони носили коштовності на своєму тілі, зап'ясті, у волоссі або на шиї, щоб ніхто не міг вкрасти їх гаманець.
Причина 3
Крім можливої причини страхування за поховання, сережки та прикраси були символами повстання піратів проти всієї системи правлячого європейського класу.
У розквіт піратства в 17 і 18 століттях, у більшій частині Європи, і особливо в Англії, діяла низка законів про розкіш, навіть незважаючи на часті спроби запровадити сумптуарні закони (які в Європі діятимуть лише після Великої французької революції), тобто існував розподіл на багатих і бідних, який підкреслювався аксесуарами, одягом, прикрасами тощо.
«Для правлячого класу — аксесуари протягом тисячоліть були законним способом відокремити себе від простолюдинів, регулюючи те, що вони носять, що вони можуть пити і де вони можуть жити».
Закони передбачали речі, аж до того, які кольори люди можуть носити, якій статі дозволено носити прикраси та в які заклади не можуть ходити простолюдини. Тим, хто відмовлявся підкорятися цим законам, загрожувало ув'язнення або великі грошові штрафи. Не дивно, що ця культура контролю насправді не поєднувалася із вільним життям піратів.
Пірати, по суті, навмисно йшли проти законів. Їхня думка була такою:
«Я більше не дозволяю всім вам говорити мені, що я можу, а що не можу».
Саме тому деякі знамениті та успішні пірати часто носили дорогий одяг, а також нерідко трофейні аксесуари, які раніше належали аристократам, ніби глузуючи з правлячого класу, за що вони ненавиділи піратів ще сильніше.
Насправді це була тенденція, яка закріпилася в романтичний період піратства. Традиція носіння дорогоцінних сережок або прикрас "про всяк випадок", сходить ще до давніх греків, коли вони вважали, що люди, які померли, повинні були обов'язково заплатити поромникові Харону. Тоді їм під язик клали обол (монетку), щоб ті могли безнапасно перейти в Аїд. Звичайно ця грецька багатовікова традиція не повністю перейшла в Європу, але так чи інакше прийняла деяку нову форму, зробивши величезну кількість християнських людей забобонними, що після смерті вони матимуть можливість здобути умиротворення, якщо їх поховають правильно.