Вперше з початку російського широкомасштабного вторгнення до Києва прибув найвищий за посадою військовий керівник Північноатлантичного альянсу — голова Військового комітету НАТО адмірал Роб Бауер.
Він є головним радником Генерального секретаря НАТО з військових питань, через якого політичним органам Альянсу надаються рекомендації, що формулюються на основі консенсусу начальників генеральних штабів країн НАТО.
Вранці 21 березня посадовці НАТО змушені були перебувати в укритті через масштабну ракетну атаку рф і особисто пересвідчились в ефективності західних систем протиповітряної оборони, переданих Україні.
За кілька годин після атаки адмірал Роб Бауер в інтерв’ю кореспонденту АрміяInform похвалив роботу українських сил ППО, розповів, як винищувачі F-16 можуть вплинути на ситуацію на фронті та оцінив операції Сил оборони зі знищення російських кораблів у Чорному морі.
— На вашу думку, вчорашній вранішній ракетний удар по Києву був відповіддю путіна на українську Формулу миру чи це була спроба демонстрації сили після так званих президентських виборів?
— Я не знаю, чому він це зробив. Чесно. Я не можу залізти в його голову. Він здійснював ракетні удари протягом останніх двох років, з різних причин. Але що важливо знати світу — це те, що 31 ракету росія запустила по Києву і 31 ракету українські сили протиповітряної оборони збили.
— В останні тижні тривають дискусії щодо розміщення іноземних військ окремих країн. Такий розвиток подій дійсно можливий?
— Я маю повторити те, що казав Генеральний секретар НАТО: в Україні немає військ НАТО і немає планів розміщувати їх тут. Але, якщо окрема країна вирішить розмістити тут свої війська, вона має розуміти, що це матиме зв’язок з рештою Альянсу.
Ми пообіцяли один одному допомагати, якщо хтось опиниться у скрутній ситуації. Отже, треба бути впевненим, що країни НАТО провели консультації одна з одною, якщо вони хочуть такого рішення.
«F-16, безперечно, матимуть вплив на ситуацію на фронті»
— Сили оборони поступово знищують російські військові кораблі в Чорному морі, використовуючи дрони різних типів та далекобійну зброю. Як НАТО оцінює цей унікальний бойовий досвід?
— Це надзвичайне досягнення. Одне з багатьох досягнень українських Збройних Сил. Операції в Чорному морі — надзвичайний приклад інновацій, використання розвідувальних даних. І ви змогли без великих військових кораблів виштовхнути російський флот із Севастополя на інший бік Криму, і все завдяки морським дронам.
Загалом, я вважаю, що дрони й надалі відіграватимуть важливу роль. Не тільки на морі, але й на суші, а також зростатиме їхня роль у повітряних атаках в комбінації з ракетами. Ще одним важливим кроком буде поєднання дронів зі штучним інтелектом. Це буде елемент, який дозволить більш розумне використання БПЛА. Це те, що ми обов’язково будемо вивчати й вже це робимо. Як окремі країни, так і НАТО.
Важливим буде питання, і я поки не знаю відповіді, чи в усіх морях та океанах використання дронів може бути таким же ефективним, як у Чорному морі. Наприклад, у Балтійському морі подібні операції можливі, так само і в Середземному морі. Але в Атлантичному або Тихому океані? Не кажу, що це неможливо, але це буде по-іншому. І морським силам країн Альянсу потрібно буде вирішувати, як великий флот субмарин, авіаносців та інших традиційних сил зміниться з урахуванням цих дронів. Тому що вам також треба захистити цей флот від подібних загроз.
— Ваша рідна країна — Нідерланди — є однією з провідних країн у коаліції F-16. Як ці винищувачі можуть змінити ситуацію на фронті?
— Вони, безперечно, матимуть вплив. Але, як завжди це буває на війні, ситуація має два боки. росіяни також думають про момент, коли F-16 з’являться в Україні. Вони готуються до цього.
Важливо наголосити, що ми успішно об’єдналися для передачі F-16 Україні. Але недостатньо думати лише про навчання пілотів та технічного персоналу. Ці літаки відрізняються від тих, що має Україна, не тільки в тому, як їх будуть використовувати.
Йдеться також про обслуговування. Воно абсолютно інше. Наприклад, запчастини потрібно замінити через певну кількість льотних годин, а не тоді, коли вони вже вийдуть з ладу. І якщо ви дуже багато літаєте, як це відбувається в умовах війни, вам потрібні ці запчастини. А проблема не тільки в коштах. Ви маєте бути впевнені, що ці запчастини будуть вироблені в потрібній кількості.
Тому, якщо ми хочемо зробити з цього успішну операцію, потрібно зважати не тільки на тренування людей, але і на логістику, ланцюги постачань. Адже, якщо за два тижні закінчаться запчастини й літаки не зможуть літати, то почнуть говорити, що F-16 погані літаки. А це неправда!
Ще один важливий елемент — зброя для цих літаків. Нідерландський уряд оголосив про надання коштів на ракети та бомби для F-16, інші країни також це роблять. Це хороші новини, але це не буде просто, оскільки різні країни дають різні типи цих винищувачів. Тому це комплексне питання, але я впевнений, що українські Збройні Сили із цим впораються.
«Країни самі вирішують, яку зброю передавати. НАТО не може їх змусити»
— Чому деякі країни НАТО досі мають «червоні лінії» щодо видів зброї, яку вони передають Україні?
— Це суверенні країни й це їхні рішення. НАТО не може змусити країни-члени щось робити. Якщо ми говоримо про Німеччину і ракети Taurus, варто нагадати, що Німеччина — друга країна за обсягами наданої Україні військової допомоги.
Німеччина зробила надзвичайно багато для України та продовжить це робити, надаватиме системи ППО на кшталт Patriot, IRIS-T. А також надаватиме танки, бронемашини, боєприпаси. Дійсно, німецький уряд не затвердив передачу ракет Taurus.
Але, з іншого боку, такі країни, як Франція та Велика Британія, вирішили надати аналогічні ракети (йдеться про ракети Storm Shadow/SCALP. — Ред.). І добре бачити, що Україна використовує цю зброю відповідально і дуже ефективно, знищуючи логістику росіян за лінією фронту.
Я розумію, що Україна завжди прагне більшого і швидше. І це дуже логічно в умовах війни, тому не казатиму, що це неправильно. Але водночас ви маєте справу з незалежними та суверенними країнами. Це їхнє рішення, їхні системи озброєння, вони мають власні причини робити або не робити.
Звичайно, ви маєте з ними говорити та намагатися переконати. І я впевнений, що це і відбувається, але ми не наказуємо країнам.
— Поговоримо про найбільшого донора військової допомоги — Сполучені Штати. Тривалий час у Вашингтоні не можуть домовитися про нову допомогу Україні. Чи зможуть інші країни НАТО компенсувати ці обсяги фінансової та військової підтримки, якщо домовленості не буде? Чи є план «Б»?
— 50 країн працюють у Контактній групі з питань оборони України. І з кожним місяцем вони дедалі більше усвідомлюють, що мають робити більше. Тому що війна триватиме і скоро не закінчиться, і Україна повинна переважити. Ми не можемо дозволити росії перемогти.
На мою думку, найважливіший заклик до всіх країн — ми повинні продовжувати підтримку України. Тому що наслідки перемоги росії у цій війні будуть набагато більшими і не обмежаться Україною.
Тому я впевнений, що всі розуміють важливість допомоги. Переконаний, що зрештою пакет допомоги від США надійде. Проблеми у США не пов’язані з дискусіями про те, чи хочуть люди допомагати Україні. Йдеться про інші політичні речі. Також не йдеться про те, що немає двопартійної підтримки (у Конгресі США. — Ред.). І це хороші новини для України. Тому я сподіваюсь, що всі питання будуть вирішені, і пакет допомоги буде наданий.
Я розумію, що вам він потрібен вже на вчора. І багато країн в НАТО говорять із США щодо надання пакета допомоги. Компенсувати такий великий обсяг нелегко, але хороші новини в тому, що все більше країн укладають з Україною угоди про довготривалу підтримку.
Не лише на рік, а на три-п’ять років. Це вже сам по собі важливий меседж для України, не враховуючи, власне, того, що включається в пакети допомоги. Це демонструє розуміння країн, що вони готові до тривалого шляху.
«НАТО готове до конфлікту з росією»
— У січні ви говорили, що Захід має готуватися до ймовірного конфлікту з росією. Станом на сьогодні країни НАТО достатньо підготовлені до такого розвитку подій?
— Ми почали думати про це після анексії Криму у 2014 році. Це був дуже важливий момент, коли в НАТО зрозуміли, що потрібно повернутися до колективної безпеки. Це одне з наших головних завдань. Тому що протягом останніх 20–30 років ми фокусувалися лише на реагуванні на кризові ситуації.
З 2019 року ми почали повертатися до колективної безпеки: змінили нашу оборонну стратегію, операційне планування, змінюємо військові сили, необхідні для виконання всіх цих завдань.
Тепер ми всі розуміємо, що за умов повернення до колективної безпеки час не на нашому боці. Тому що ворог вирішує, коли і де вони вас атакують, і як довго триватиме конфлікт. Україна, на жаль, у цьому переконалася.
Це означає необхідність більшої кількості підготовлених солдатів, більше можливостей, більше запасів зброї та боєприпасів, і покращення командної системи управління.
Чи ми готові? Відповідь: Так! Це наше головне завдання — бути готовими. Якщо це трапиться сьогодні, тоді доведеться битися з тим, що ти маєш. Це завжди комбінація готовності на сьогодні і водночас покращення можливостей для майбутнього.
— Очевидно, що насамперед росія може атакувати східний фланг НАТО. Які плани щодо подальшого посилення цього напрямку?
— Ми значно змінили та зміцнили наші позиції на східному фланзі. У 2016-му ми почали програму розширеної присутності (Enhanced Forward Presence. — Ред.) у трьох країнах Балтії. І вже у 2022-му, після вторгнення рф, ми розширили її на такі країни, як Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія.
Тепер у нас вісім таких бойових груп чисельністю з батальйон, які в разі необхідності можуть бути об’єднані в бригаду. Відповідні країни постійно відпрацьовують цей механізм. Якщо буде потрібно більше, тоді ми це розглянемо. Але поки що цього достатньо.
Втім, росіяни не тільки на східному фланзі. Вони в космосі, росіяни у кіберпросторі, росіяни в Арктиці та на заході Атлантичного океану. росіяни в Африці, Середземномор’ї та Чорному морі. росіяни навколо нас. І було б нерозумно фокусуватися тільки на східному фланзі, тому що росіяни не тільки там. Вони всюди. І саме тому НАТО постійно відслідковує їхні дії та відповідно реагує в разі необхідності.
— Чи очікуєте ви посилення загроз від росії, наприклад, у наступні п’ять років, після чергового переобрання кремлівського диктатора?
— путін не досяг жодної стратегічної цілі в Україні. І він послабив свої певні позиції внаслідок війни. Тому, коли йдеться про те, як ми, як НАТО, дивимось на росію, то можна сказати, що є певні регіони, де путін досі досить сильний, але є й інші регіони, де він став слабшим через наслідки війни. Він говорить про те, що стане сильнішим. Але це потребує часу, потребує грошей. При цьому санкції залишаються чинними та ускладнюють модернізацію його війська.
Ми бачимо, що росія має можливості виробляти значні обсяги зброї, але її якість постійно знижується з початку війни. Вони мають певні плани, але перебувають у війні, тож їм потрібно багато часу. Для них це не буде легко.
«Працюємо, щоб Україна була максимально готовою для членства в НАТО»
— У липні відбудеться саміт НАТО у Вашингтоні. Чи варто Україні очікувати позитивних новин у питанні повноцінного членства в Альянсі?
— Я знаю, що не існує дискусій щодо того, чи стане Україна членом НАТО. Україна точно буде членом Альянсу. Дискусії тривають лише щодо того, коли це станеться і що для цього потрібно.
Важливим кроком було те, що ми вилучили необхідність ПДЧ як вимогу. Потім відновилася робота Ради Україна — НАТО, був саміт у Вільнюсі, де Україна була за столом разом із союзниками. Також тривають обговорення на рівні міністрів, послів. Це величезні зміни в останні вісім місяців.
Триває робота над потребами України, не тільки на час війни, але й після неї. Працюємо над посиленням взаємодії між українськими військовими та силами НАТО, йдеться про процедури, доктрини та обов’язково стандарти. Тут багато роботи. Останнім часом також триває робота щодо обміну інформацією про закупівлі.
Поки ще це не те саме, що повноцінне членство. Це малоймовірно у Вашингтоні, кілька лідерів вже казали про це публічно. Але ми повинні продовжувати роботу, щоб Україна була максимально готовою стати членом НАТО, коли буде рішення серед союзників.
— Це рішення буде вже після завершення війни?
— Одна з умов для членства — це відсутність війни на вашій території.
Інтерв’ю записав Юрій Онищенко
Фото Віталій Павленко