Україна Найбільші бізнесмени Харкова: Максиміліан Гельферіх
Для Максиміліана Гельферіха Харків став рідним містом. Як повідомляє Мій Харків, бізнесмен німецького походження став одним із найуспішніших українських підприємців 19 століття та прославився як щедрий благодійник.
Німецький юнак переїжджає до Харкова
Максиміліан Гельферіх народився 1828 року в німецькому королівстві Вюртенберг. Коли йому виповнилося 22 роки, юнак вирушив у пошуках кращого життя до Харкова.
Невідомо, чому він приїхав саме до нашого міста, можливо, тому, що німецька громада, яка влаштувалась у нас ще з початку 19-го століття, приймала земляків привітно і мала роботу. Наприклад, німці будували старі будинки Харківського університету.
Оселившись у Харкові, Гельферіх у 1853 році займає вигідну посаду завідувача складу у харківській філії одеської фірми «Белліно-Фендеріх». Фірма якраз переорієнтувалася з торгівлі посудом та галантереєю на продаж сільськогосподарських машин. Максиміліан, який володів природною кмітливістю, відразу зрозумів, який прибуток може принести впровадження європейської техніки в ще кріпосницьке сільське господарство, яким по-старому керували поміщики, в основному неефективно.
Через кілька років після скасування кріпосного права країни різко зросла потреба в сільгоспмашинах. Колишні поміщики, позбавлені дармової праці, цікавилися технічними новинками в сільському господарстві.
До цього часу Максиміліан заробив певний капітал, поріднився з відомими купцями, обзавівся зв’язками, і в 1869 відкрив торгівельну фірму зі збуту зарубіжної сільгосптехніки.
Великий капіталіст
Гельферіх стає офіційним представником у Харкові англійської фірми «Клейтон та Шуттльворт», німецької «Сакк та Екперт», американської «Джонсон та Гарвейст». Гельферіх мав офіс і склад своєї фірми в Харкові і швидко відкрив філії в кількох великих містах країни. Капітал Гельферіха зростав. Він набуває хорошої репутації у ділових колах Харкова і стає тимчасовим купцем другої гільдії. Тимчасовим тому, що не відмовляється від німецького підданства.
У 1874 році Гельферіх розширює торгівлю імпортною технікою, організувавши разом з купчихою Марією Гіндермейєр-Саде, більшу фірму «Гельферіх-Саде». Він керував цією фірмою все життя і зміг забезпечити їй успіх та процвітання.
Іноді сам Максиміліан, щоб вигідно продемонструвати причетність до відомої купецької сім’ї, підписувався подвійним прізвищем Гельферіх-Саде. Надалі саме його діяльність надала цьому прізвищу нового блиску та популярності. У 1875 році для фірми зводять на території сучасної площі Повстання (тоді – Кінна площа) двоповерхова будівля складу з великими площами.
Власне виробництво
У 1895 році Максиміліан разом із родичами створює акціонерне «Товариство Гельферіх-Саде», яке мало статутний капітал 1 250 000 рублів. Збільшується перелік сільгосптехніки, що виробляються, зростають обсяги продажів зарубіжної продукції. І хоча у Харкові існували ще два невеликі підприємства-конкуренти (фабрика сільгоспмашин Ернесте Мельгозе та заводмлинових та інших механізмів Бельгійського товариства), нове Товариство стало лідером у машинобудуванні сільгосптехніки не лише у Харкові, а й у південних регіонах Російської імперії.
1903 року акціонери Товариства купили завод Бельгійського товариства, а 1907 року об’єднане підприємство перекочувало до будівлі бельгійців Корсиківською вулицею. Сьогодні тут знаходиться завод «Серп та молот». Цю назву у 1923 році більшовики дали націоналізованому «Товариству Гельферіх-Саді» та об’єднаній з ним фабриці сільгоспмашин Ернесте Мельгозе.
Меценат і благодійник 
Гельферіх відрізнявся порядністю та щедрістю. Історикам не вдалося підрахувати всі суми, які меценат направив на благодійність. Можна сказати, що саме Максиміліан Ґельферіх заклав у Харкові гуманні засади соціальної політики.
Одне з основних його благодій – надання ділянки по вулиці Старомосковська і 100 000 рублів для будівництва лікарні «Жіноча допомога». Гельферіх заповів назвати лікарню ім’ям своєї дружини. Вже дуже хворим, він намагався контролювати будівництво.
У своєму передсмертному заповіті Гельферіх залишив великі пожертвування медичним, освітнім, культурним закладам та різним товариствам (загалом 16 установ).