Війна Дрогобич Культура мистецтво Новини Суспільство Лев Скоп: “Мої ікони воїни розхапують і питають ще, тож я малюю безперестанку”
Таких як Лев Скоп дуже мало. Його спосіб життя затворницький і аскетичний – не зрозумілий пересічному обивателю, а він собі кайфує посеред ґонту, дощечок і фарби, сам встановлює правила – в житті і в творчості, живе для власного задоволення, понад усе цінує свободу, пише вірші, грає на гітарі та віднедавна знову записує пісні і не зважає на все, що про нього говорять недруги. На полицях його «келії» стоїть низка книг – ґрунтовних наукових досліджень українського іконопису його ж авторства…
Від початку війни Лев Скоп відставив науку на другий план, і в режимі нон-стоп пише ікони для воїнів. Ці дощечки із ликами святих там, посеред грому вибухів та «скреготу зубовного», служать нашим захисникам в духовній потребі, стають розрадою в годину смутку та надією на порятунок під час смертельної загрози.
Після повномасштабного вторгнення довелося малювати з подвійною силою: зараз з-під пензля художника виходить в день по 5-10 ікон. Левко каже, що за період з 2014 року намалював понад 4 000 тисячі образів, але хіба це все злічити? Разом із друзями, що вже стали родиною, він возить обереги на фронт, а там їх просто розхапують, бо не раз ікони рятували воїнів від ворожих куль.
Лев Скоп – непересічна особистість та відтворювати його біографію ми не будемо – численні інтерв’ю та статті про нього уже написали до нас.
Ми зробимо спробу намалювати образ з натури: з вигляду він поважний чоловік із ликом Саваофа, та в душі бунтар, хіппі, панк і бітломан, який свого часу закрутив роман із студенткою молодшою на 30 років, і цей роман переріс у прекрасний щасливий шлюб, допоки смерть не розлучила…
Левко Скоп з коханою дружиною Тетяною Думан
А ще він багато матюкається, не любить пафосу, не терпить коли його називають волонтером чи митцем, сміється з банальних запитань та насміхається з комуністів. Так-так не в минулому часі – Левко каже, що вони нікуди не ділися, вони і зараз всюди- просто ходять тепер без членського квитка. Бо пристосуванці, ср.. блюдолизи – це ті ж самі ментальні комуністи. А про отих істинних партійців з квитками художник має добірку власних кумедних історій, бо не раз у житті він їх добряче “тролив”. Та в цілому Левкові на них начхати – йому б лише посміятися, бо загалом не має великих очікувань від дрібних людей. «А я надто високий, щоб до них нагинатися», – каже художник.
Його творчість (не іконопис) часто зухвала – Лев Скоп дуже любить провокувати і має чудове почуття гумору, цю рису він цінує і в друзях. Каже, що таким був змалечку і його мамі з ним ой як нелегко доводилося! «А якби моєму вчителю хтось сказав, що я виросту і буду писати наукові книги – він би повісився», – регоче Левко і додає, що його брат Орест, зараз талановитий художник, був зразковим сином, тож мама мала хоч у ньому розраду.
Понад усе Лев Скоп цінує свободу: свободу в мистецтві, свободу вибору, свободу у висловлюваннях і діях. «Я вільний птах і також даю волю всім довкола мене: своїм дітям, онукам, друзям. А також 15 років я, бувши викладачем Львівської академії мистецтв, не заганяв у шори канонів та не ламав крил своїм студентам, завдяки чому багато моїх учнів стали самобутніми талановитими художниками»-каже співрозмовник.
На запитання якому місту він належить: Львову, де народився і виріс, чи Дрогобичу, де живе і працює вже багато років, відповідає що він українець, а львів’янин чи дрогобичанин – то тут тепер сказати важко. «Я ще й Самбір дуже люблю і видав ціле наукове дослідження їхнього іконопису, там дуже багата сакральна спадщина», – каже маляр.
Паралельно із іконами на старовинному ґонті у майстерні художника постають лики святих також на габаритних дерев’яних щитах – це для Пантеону Героїв у селі Новошичі, який заснований у місцевому храмі з його ініціативи незадовго до повномасштабного вторгнення.
Уже освячений іконостас авторства Лева Скопа в Пантеоні Героїв у Новошичах
А ще святі з’являються на дошках із ящиків з-під патронів і навіть на джавелінах та уламках снарядів. Такі твори добре розходяться на благодійних аукціонах, кошти з яких ідуть на потреби ЗСУ. Найдорожчий такий образ був проданий за 2600 Євро.
Пане Левку, але вам, мабуть, доводилося читати коментарі на кшталт того, що ваші роботи – це мазюкання. Чи зважаєте на це?
Для мене ці коментарі – це десята справа. Коли я привожу ікони на фронт, то хлопці миттєво їх розбирають і питають ще: ось це для мене головне! Ти б просила те, що тобі не подобається?
Звісно що ні. Але ж ви перфектно малювали ікони і в реалістичному стилі, який зрозумілий більшості…
Я не працюю заради того, щоб мої твори сприймала більшість. Мистецтво зможе оцінити тільки час. Я малюю в стилі української ікони 17 століття. Це свого роду творчий діалог між минулим і сучасним. Зараз планую чергову виставку.
Також у мене буде виставка робіт не релігійного характеру – ці полотна взагалі не те що не зрозумілі більшості – вони багатьох шокують. Мої картини на вільну тематику, вони не мають якогось закладеного змісту та не об’єднані концептуально – це просто витвір моєї уяви. І їх теж оцінить час.
Усіх, хто перебуває певний час поруч їх Левом Скопом, він заставляє малювати. Так з-під пензля його знайомої появився портрет Левка та його дружини – світлої пам’яті Тетяни Думан. Полотно тепер висить на чільному місці в майстерні, і очі коханої завжди дивляться, як малює її Левко…
Рана від непоправної, передчасної втрати ятрить серце чоловіка й досі, і хоч він багато сміється, коли заходить мова про Таню, його очі наповнюються смутком. Понад два роки після її смерті Левко не складав пісні і лише нещодавно записав пісню, присвячену своїй коханій Танюсі, як він її називав, а зараз працює над створенням ще однієї пісні.
В планах впорядкувати та видати книгою вагому наукову працю в галузі дослідження українського іконопису, яке за життя напрацювала Тетяна Думан. І якби не клята війна, то книга вже була б готова, та хлопці все просять і просять ікони-обереги…
Про те, як ікони Лева Скопа рятують життя та відвертають біду в найгарячішій точці нашої планети, у 2022 році у дрогобицькому видавництві «КОЛО» вийшла невелика книга на основі 14 реальних історій. Скопові ікони мають силу – доведено війною і життям. Тому іконописець малює, майже не виходячи із дому, відлучається лише тоді, коли їде з друзями-волонтерами на фронт.
Під час однієї з поїздок на фронт. Крайній праворуч – Василь Летнянчин, на жаль, уже загинув на війні. Поруч імпровізований іконостас, який п.Василь зробив із Левкових ікон на ящику з-під патронів.
Поїздки до наших воїнів – це для мене як віддушина, – каже Лев. – Там я відпочиваю душею, там ми всі наче одна велика дружня родина.
А які поїздки найбільше запам’яталися? Небезпека вас часто переслідує?
Ми їздимо вздовж всієї лінії фронту, не обмежуємося тим, щоб приїхати і залишити все на одній локації. Тому кожна наша поїздка – це такий собі пригодницький фільм, із обстрілами, замінованими зруйнованими шляхами і дронами над головою, які кожної миті можуть скинути на наше авто вибуховий пристрій. Двічі, ще до «повномасштабки», ми взагалі на територію «сєпарів» заїхали. Отак їдемо-їдемо, уже й самі підозрюємо, що щось не то, аж раптом нам на зустріч автобус «Воронєж-Донєцк», – регоче Левко.
В таких поїздках ви думаєте про небезпеку кожної миті, зокрема про те, що за вами може чатувати дрон?
Та яке там! Ми цілу дорогу так регочемо, що про це й не згадуємо.
***
Вже через два тижні Лев Скоп знову поїде в далеку небезпечну дорогу на схід. В дорогу до своїх – до тих хто чекає… «Головне, щоб швидше наша перемога, щоб не гинули наші хлопчики», – замріяно каже чоловік із ликом Саваофа та душею бунтаря.
Віра ЧОПИК, фото авторки та надані Левом Скопом
Перед тим, як везти ікони на фронт, їх освячують 
Друзі-волонтери, що вже стали міцною родиною. Зліва направо: о.Василь Полянко, Микола Походжай, Тарас Лужецький, Лев Скоп 
Побувати серед воїнів – це як повернутися до рідного дому, – каже Левко Скоп 
Десь на сході… 
З цих полотен Лев Скоп готує виставку 
А ці ікони поїдуть до Захисників на фронт 
Левко малює ікони також на прапорах 
Одна з наукових книг Лева Скопа 
В майстерні художника 
Старі фотографії… Лев Скоп в різні періоди життя